У Львові, на площі Соборній 11/3, є одне без перебільшення сакраментальне місце Української Греко-Католицької Церкви, про яке більшість її вірних навіть не здогадуються. Це – квартира Блаженного єпископа та новомученика Василя Величковського. У звичайній маленькій затишній квартирі Блаженний Василь згуртовував людей і провадив ревне служіння Богові. У 1963 року він був таємно рукоположений на єпископа у Москві митрополитом Йосифом Сліпим. Відтоді його квартира стала своєрідною “єпископською катедрою”, з якої Блаженний провадив Церкву, наставляв віруючих, монашество та духовенство. Як для античних християн Римської імперії безпечним місцем для служіння були катакомби, так для переслідуваних християн в часи уже імперії Радянської приватні квартири стали тими фортецями, де можна було звершувати богослужіння та Таїнства. У випадку з квартирою Величковського ситуацію ускладнювало те, що по сусідству жили представники радянських слідчих органів. Тому Служба Божа зазвичай тут звершувалася тихо, при свічках і була читаною.
І ось я на площі Соборній… Стукаю в двері квартири, і мені відчиняє сестра Теофілія, яка доглядає за квартирою, приймає нечастих відвідувачів і розповідає їм все, що знає про квартиру та владику Величковського. Я записав розповідь сестри про квартиру-музей та про Блаженного Василя та вибрав найголовніше, і з цим поділюся з вами нижче.
Про квартиру-музей
Музей відкрили 2007 році, до 1992 року тут жив брат Іриней. Цю квартиру дали одній жінці. Коли збирали матеріали для беатифікації греко-католицьких мучеників, згадали про нього і про квартиру. Запропонували викупити її, і саме це було зроблено, коли її власниця виїжджала. Тут є кухня, вітальня, а також тут була трапезна, канцелярія, і тут все було мовчки. Оригінальних речей в квартирі багато не залишилися, оскільки Величковського забрали в 1969 році, а 1992 році брата, який з ним жив, узяли до монастиря. Наприклад, ось ця іконка уже не оригінальна, перед нами її копія. Такі ікони належали монастирю, їх переховували монахи, яких радянська влада менше чіпала, ніж священиків.
Перше ув’язнення Величковського
Коли наш великий митрополит Андрей Шептицький помер 1 листопада 1944 році, то вночі всіх єпископів забрали. Тоді ж забрали і Величковського. На нього давно вже націлилися, бо він організував у Івано-Франківську прощу до Матері Божої Неустанної Помочі, на яку зійшлося приблизно 20 тисяч людей з церковними фанами та синьо-жовтими стягами. І його забрали, а люди прийшли і сказали: “Якщо ви його не випустите, то ми звідси не вийдемо. Всіх нас забирайте, всіх!”. Але коли вдруге прийшли, то вже його забрали з монастиря і намагались змусити підписати “навернення” до православ’я. Величковський відрізав: “Ні, ніколи, шкода часу тратити”. Тоді йому призначили смертну кару, відправили в камеру смертників, і коли він прийшов, смертники просили, щоби він навчив їх молитися перед лицем неминучої загибелі. І йому дали можливість обрати собі місце, хоча такий привілей мали не всі. Головний наглядач в тюрмі наполягав, щоб Величковський вибрав собі місце, але він не хотів вибирати, і тоді наглядачкаже: “Ні, з поваги до мене вибери собі місце”. Протягом десяти днів він учив в’язнів молитися, і саме протягом цього часу їх ніхто не чіпав. Нікого не присилали в камери, нікого не забирали на екзекуцію. Мало місце таке чудо. Щоправда, коли це моління закінчилося, когось забрали, а когось дали в камери смертників. І ось викликають його, він йде абсолютно готовий до смерті. Проте кару смерті було замінено на 10 років заслання. Але він вже трохи відсидів, тому і вийшов раніше.
До речі, Величковський був не в одній в’язниці, а у кількох. Одного разу навіть використовували війська, щоб приборкати повстання в’язнів, і його зробили винним, начебто він усіх підбурював. Тоді його перевели у місто Володимир, що під Москвою, де він, на щастя, мав доступ до бібліотеки. Величковський написав скаргу, а комісія його питає, хто йому сказав так писати. Він відказав: “Що я не маю голови?” Блаженний, до речі, мав гарний почерк, але його почерки міняються, адже вони залежали від станів душі.
Друге ув’язнення і смерть Величковського
2 січня 1969 року Величковського повторно ув’язнили і він уже в цю львівську квартиру не повернеться. Ми його більше не бачили, але чули, що він у Львові. Пам’ятаю, коли останній раз бачилася з ним. У понеділок, 27 січня, йшла на роботу і зайшла сюди, бо мені треба було дещо спитатися. А вони [Величковський] стоять в дверях, такі тремтливі. Подумала, що не буду турбувати його в такому стані, і після того ми більше не побачилися. Його не стало через два дні після нашої зустрічі.
Після смерті тіло Блаженного відвезли до лабораторії, де випробовували на ньому невідомі препарати. Коли тіло відкопали після тридцятилітнього лежання у могилі, то виявили, що тіло нетлінне. Зробили ревізію і виявили в організмі діоксин. Пам’ятаю, Величковський казав, що якби всі уколи робили як належиться, його давно б занапастили. Однак були медсестри, які кололи в матрац або кололи лише маленьку частину препарату, а решту викидали. Його серце вже було неможливе, ноги опухли. У тюрму прийшов новий директор, якщо не помиляюся, це була жінка, його перевели в лікарню, трохи підкріпили, а потім він поїхав до сестри. І це був 1972-73 рік, і Блаженний в той час уже на себе не був подібний.
Знаменний випадок у житті Величковського
Радянські часи були страшними по своїй суті, і один випадок з життя Блаженного гарно це показує. Стояла капличка, збиралися люди, і там відправляли молебень, і владика був на спереду і співав, а люди були позаду нього. І тільки-но він зробив крок уперед, як цегла пролетіла мимо його голови. Якби не поступив уперед, цегла була б йому попала в голову. Хтось кинув у нього.
Духовне
Бачу жінок, які продають свої продукти на площі Соборній і припрошую їх, щоб вони зайшли сюди, кажу їм, що не пожаліють. “Добре-добре”, – чую у відповідь. Немає того розуміння, що духовне життя важливе. Немає розуміння, що наша душа житиме далі і піде туди.
Світлини: з Квартири-Музею; зображена фуфайка – це своєрідна реліквія, люди приходять, щоб притулитися до неї і зачерпнути трохи святості.
Підготував Богдан Боровий
Повязані записи
