Шпиталь імені Митрополита Андрея Шептицького у Львові від заснування на початку ХХ століття був незвичайною медичною установою. Адже у цих стінах лікують не лише тіло, але і душу, надихаючи всіх пацієнтів до милосердя і благодійності. Ми завітали у різні відділення шпиталю, щоб дізнатися як діє «Народна лічниця» сьогодні.
“Центр психічного здоров’я: перемогти війну, яка сховалася у душі
Ніжно-пастельні фарби, багато простору, вікон, а ще зручні диванчики, і прості, по-домашньому затишні годинники на стінах. Тут гостинно, і зовсім немає совкового духу казарми і суворості. Більшість працівників центру психічного здоров’я – молоді жінки. Відчутно, що вони беруть свою роботу близько до серця. Тут допомагають людям, які переживають депресію, кризи та потребують фахової допомоги.
Першопрохідці паліативної медицини
Паліативне відділення започаткували у шпиталі ще на початку 2000-них, і воно стало одним із перших в Україні. Запит на опіку над помираючими хворими у Львові і сьогодні величезний. Хоч у місті є 3 локації, де надають таку медичну послугу, 40 ліжок у паліативному відділенні Шпиталю Шептицького ніколи не порожніють. Особисто я заходжу сюди із певною пересторогою. Завжди страшно перебувати у таких місцях, і не тому, що тут майже фізично присутня смерть, страшно побачити людей приниженими, упослідженими у брудних простирадлах (таке також в Україні є, будьмо відвертими). Однак мої побоювання виявилися безпідставними.
Однією з перших людей, яких зустріла, була пацієнтка паліативу Алла Максимівна. Ця жінка відразу завоювала мою довіру. Вона колишня викладачка Франкового університету. І у нас розпочинається така невимушена розмова, немов між студенткою і наставницею. Відразу в уяві виринає ошатний головний корпус університету, і… Алла Максимівна дуже пасує тій атмосфері вишуканої освіченості, просторих студентських аудиторій з великими вікнами, відгомону минулого, який завжди є у будівлі. Пані Алла – така рафінована галичанка, яка навіть за пів кроку до межі, залишається дуже жіночною і виваженою:
«Я навчилася цінувати природу, і спілкування з нею. Це мене дуже надихає, особливо різні ефекти сонячних променів. Так, я збагачую свій внутрішній світ. Хоч, я скажу, що той світ вже дуже погаслий, це не є активний світ. Але треба жити, і треба радіти! Інакше не можна».
Церква турбується про підтримку гідності людини зокрема на останніх етапах життя – наголошує керівник шпиталю Шептицького отець Андрій Логін:
«Церква турбується про людину, коли вона почувається найбільш беззахисною. Є випадки, що пацієнти, вперше серйозно зустрічаються із тією думкою, що час обмежений, і колись потрібно буде піти із цього світу. І постає питання: «Що я зробив, як я прожив, чи є у мене відкриті рахунки із іншими особами, з Богом». І у нас непоодинокі є випадки, коли люди приймають тут Святу Тайну Хрещення, вділення Святої Тайни Подружжя. І людина може і має час прожити тут у духовному мирі, і озирнутися на своє життя»
Милосердя у домівці
Також при Шпиталі у партнерстві із «Карітас України» діє проект «Підтримка заходів мережі центрів Домашньої опіки в Україні».
У рамках «Домашньої опіки» фахівці надають своїм підопічним необхідні послуги: приносять необхідні ліки, допомагають у хатніх справах, тобто прибирають, перуть і прасують, годують стареньких і, щонайважливіше, забезпечують медсестринський супровід. Акцентує увагу проект на опіці над старенькими, самотніми людьми, які в силу свого здоров’я вже не можуть самостійно виходити з дому, щоб забезпечити себе всім необхідним. Також здійснюється опіка над людьми з особливими потребами, невиліковними хворими. Ще ініціатива включає духовний супровід.
Підрозділом паліативного відділення є Виїзна бригада паліативної допомоги (хоспіс вдома). Команда фахівців зі Шпиталю цілеспрямовано допомагає хоспісним хворим, які доживають вік вдома. Лікар-терапевт, медсестра, психолог та священик опікуються не лише цими пацієнтами, але при потребі можуть надати допомогу рідним, які також важко переживають хворобу близької людини. До слова, проводяться навчальні тренінги. І особи, які прагнуть дізнатися більше про домашню допомогу хворим завжди можуть це зробити у Шпиталі.
Окрім вже названих підрозділів Шпиталю Шептицького діє консультативно-діагностичне відділення.
Якщо пацієнт не іде до лікаря, то лікар має прийти до пацієнта.
Під цим гаслом діє програма “Виїзна медична амбулаторія” у рамках якої мешканці сіл отримують доступ до медицини. Амбулаторія здійснює виїзди у конкретні місцевості. У амбулаторію входить команда лікарів із щоденною практикою,які проводять огляд мешканців і надають консультації, а за необхідності, скеровують до вузькоспеціалізованих лікарів. Також є практикуючий психолог,який проводить окрему лекцію для мешканців. Окрім того до амбулаторії за запитом громади долучається священик, який служить Божественну Літургію у наміренні одужання хворих у громаді, а також проводить лекцію про профілактику залежностей, здоровий спосіб життя, спілкуються на різні духовні теми.
Соціальна програма “Теплі страви “
Двічі на тиждень соціальний працівник привозить самотнім, знерухомленим (маломобільним людям) тепле харчування.
Як радіоприймач став волонтером
Волонтерів у Шпиталі завжди приймають радо. До пацієнтів приходять і львівські школярі, і активне студентство і просто небайдужі люди. На вихідних тут часто можна побачити учасників організації «Українська молодь – Христові». Разом із пацієнтами моляться, спілкуються. Нещодавно невідомі нам благодійники передали для Шпиталю кілька радіоприймачів. І голос радіо, при потребі, тепер завжди буде поруч із пацієнтами. Це створить відчуття домашньої атмосфери. А у день Усікновення голови Івана Хрестителя благодійники передали багато риби, адже був строгий піст. Цих смаколиків вистачило, щоб нагодувати пацієнтів з усіх поверхів Шпиталю. Волонтерство у цьому медичному закладі дуже важливе – переконаний отець Андрій Логін:
«Це також певні знаки уваги, і можливо вони відбуваються ситуативно. Але мусимо бути свідомі того, що людина у хоспісному відділі є лежачою. І її світ часто поміщається у простір 3 на 3 метри. Вона не може встати, пройтися. І для неї два-три слова людини, яка прийшла ззовні – це щось дуже дорогоцінне. Цінуємо тих, хто знаходить бажання прийти сюди».
Фактично кожен пацієнт, який користується послугами Шпиталю стає благодійником.
Десятину від коштів, сплачених за лікування (*шпиталь діє за принципом соціального підприємництва), неодмінно передають на доброчинність. Діє алгоритм: «багатий платить за бідного». Тобто малозабезпечена людина може абсолютно безкоштовно отримати в установі необхідні ліки, чи медичні послуги.
Коли я ішла із Шпиталю, не мала відчуття спустошеності, чи втоми, як це часто
У планах Шпиталю на сьогодні, відкриття відділення Ерготерапії, де здійснюватимуть реабілітацію для людей, які отримали певні травми. І ерготерапія повертає особу до здатності самообслуговування. Також вона сприяє у відновленні концентрації, протидіє процесам після інсульту і так далі. Відділення планують відкрити у першій половині наступного року.
Підготувала Оксана Бабенко
Фото з Інтернету
Повязані записи
