У перших рядках Послання апостола Павла до Солунян написано: «Мусимо за вас, брати, повсякчас дякувати Богові, як воно й годиться, бо ваша віра зростає» (2 Солунян 1,3). Тобто ваш приклад є добрим для інших, тому я за все це дякую. І сьогодні нашу увагу я хочу звернути на те, наскільки ми вміємо висловлювати вдячність одні одним за будь-які речі, навіть за дуже і дуже дрібні. За щось дуже дрібне – дякую тобі! За щось фундаментальне – дякую тобі!
Чи вміємо ми дякувати одні одним? Сьогодні хочу зворушити вас у цьому, щоб ви не вважали, що хтось нам щось винен, але кожна добра справа, яка чиниться супроти нас, нехай буде для нас, як величезне диво, за яке ми завжди готові подякувати. Вміймо дякувати за будь-яку дрібницю. Вміймо дякувати одні одним. Вміймо дякувати Богові за дар свого життя, за своїх рідних, за все, що маємо. Бо часом збираються якісь нарікання, нам щось не подобається… Але сьогодні хочу запропонувати усім нам рецепт: коли на вас збирається якесь нарікання, одразу ж згадайте все добре, що маєте у своєму житті. А доброго ми маємо 99 відсотків, а цей один відсоток нашого нарікання під тягарем цих 99 відсотків добра тріскає, як мильна бульбашка. Вміймо дякувати. Хто вміє дякувати, той буде ще більше обдарований.
о. Андрій Побігущий, сотрудник храму Собору Пресвятої Богородиці УГКЦ (с. Прилбичі)
Повязані записи
