о. Дмитро Романко: «Найкращий засіб проти гріха нудьги – це щира і уважна молитва»

Продовжуємо роздумувати над головними гріхами і протилежними до них чеснотами. Про гріх нудьги та протилежну до нього чесноту – бадьорість у дусі розмірковує сотрудник храму Різдва Пресвятої Богородиці Львівської Архиєпархії УГКЦ отець Дмитро Романко:

«Ми продовжуємо наші відеокатихези про головні гріхи і відповідні їй чесноти. Сьогодні маємо нагоду роздумувати над дуже цікавою чеснотою – бадьорість у дусі. А, відповідно, гріх до цієї чесноти – нудьга. Якщо ми чуємо слово нудьга, то, напевно, немає таких людей, які б не знали, що воно означає, бо ми, власне, переживаємо цей стан нудьги. Скажу більше: ми є те покоління, яке не любить нудьгувати, а, відтак, навіть не до кінця можемо зрозуміти глибину цього гріха. Можливо, що хтось навіть і не задумувався, що такий гріх існує. Як цей гріх впливає на наше життя? Святі Отці називають цей гріх втомою духа. Коли після важкої праці ми втомлюємося фізично і хочемо прилягти і відпочити, то так же само від певних речей ми можемо втомитися духовно. А, відтак, після цього ми відчуваємо себе знесиленими, знеохоченими. Наприклад, якщо смуток дає відчуття невпевненості у Божій всемогутності, то нудьга дає відчуття безнадії, неначе Бог ніяк не може вплинути на моє життя і покращити його. Що це означає? Отже, коли ми щось робимо: молимося, стараємося робити щось для потреб Церкви, то в певний момент може настати такий стан, коли здається, що мене вже це все не тішить. Може настати такий момент, коли мене це все не тішить, у цьому я не відчуваю якогось сенсу. Я нудьгую. Бажання молитися кудись зникає, зникають сили протистояти спокусам. І, здавалося би, наступив такий безневинний стан нудьги, який може перетворитися у дуже серйозну проблему. Потрібно зауважити, що після цього слідує лінь, слідує гординя. А, відповідно, все це віддаляє нас від Бога.

Святі Отці гріх нудьги називали полуденним бісом. Це дуже цікава назва. Чому саме полуденним бісом? Якщо подивитися на наше життя у перспективі того, як ми проводимо день, то, напевно, зранку, коли ми прокидаємося, в нас є велика наснага до праці, ми хочемо щось робити, хочемо щось змінювати, перемінювати світ. Але до середини дня в нас з’являється втома і складається таке враження, що все це знову ж таки не потрібно. В нас не має сили все це робити, а, можливо, все це і не потрібно робити. Тому це і називається полуденним бісом, адже саме він знеохочує далі здійснювати духовний подвиг. Для того, щоб не потрапляти у такий стан, потрібно пам’ятати про те, що найкращий засіб проти гріха нудьги – це щира і уважна молитва. Не має кращого засобу, як праця над собою, а також фізична праця. Отже, це дуже прості рецепти. Якщо нам не вистачає молитви чи праці, то так чи інакше гріх нудьги з’явиться у нашому житті. І ми, як люди ХХІ ст., знайшли багато способів цей гріх для себе замаскувати. Звісно, коли нам стає нудно, ми можемо ввімкнути телевізор, ми можемо почати шукати якусь іншу розвагу. Але, насправді, це не вирішує питання духовної нудьги. В результаті таких дій нам залишається бути нудно. Чому? Якщо завершиться якась розвага, яку ми щойно звершували, то нудьга все одно повернеться. Адже наше серце потребує більшого, наше серце потребує більшої дії для Бога і більшої єдності з Богом.

І, відповідно, чеснота, яка існує на противагу цьому гріху – це бадьорість у дусі. Вона полягає у тому, що своїми щоденними справами, своїми щоденними вчинками ми можемо прославити Бога. А, відтак, ми можемо розвивати у собі бадьорість лише тоді, коли ми уважно ставимося до щоденної молитви, коли ми уважно ставимося до ранкової молитви. Стараймося розвивати чесноту бадьорості і таким чином прославляти Бога».

Підготувала Юліана Лавриш