Три роки тому — 31 грудня 2022 року — у вічність відійшов Папа-емерит Бенедикт XVI (Ратцінґер). Останні десять років свого життя Святіший Отець супроводив Церкву своєю молитвою, водночас його книги, гомілії та енцикліки продовжують апостольську працю свого автора.
Священник-василіянин Климентій Стасів поділився зі сайтом «Духовна велич Львова» роздумами про постать Папи Ратцінґера з відстані трьох років після його упокоєння в Господі.
«Духовна велич Львова»: Проминуло три роки, як із нами немає Папи Бенедикта ХVI. За цей час він став для нас ближчим чи дальшим?
О. Климентій Стасів ЧСВВ: З одного боку – дальшим, бо властивість часу – віддаляти. З іншого – ближчим, бо ми поглиблюємо, пізнаємо його духовну спадщину, яку він залишив. Він близький до нас у молитвах, у вченні, в книгах. Він показує шлях у майбутнє в сучасному світі з усіма його викликами.
Які з його книг потрібні нам насамперед ?
Думаю, що всі.
З якої починати?
Це насправді просте завдання. Адже всі книги, що вийшли з-під пера Папи, мають для українського читача надзвичайну вагу. Маємо розуміти, що така філософська і богословська література потрібна для формування української еліти, для її духовного й інтелектуального становлення. Важко робити якесь порівняння, бо всі його книги на вагу золота — це все про зв’язок з нами.
Господь Бог хотів прийти в цей світ через людину. В своїй простоті я колись думав, що Бог може відкрити небо і мовити: «Я тут є», без посередництва Марії, пастирів, мудреців та святих. Міг просто поблагословити. Коли прочитаємо Святе Письмо, то збагнемо, що все, що Боже, Бог хотів переказати через людину. Отже, інша людина є для нас носієм думки, правдою, прагненням, чимось дуже важливим. Таким залишається для нас незабутній Папа Венедикт ХVI.
Що може нам допомогти краще пізнати Папу Ратцінґера?
Гадаю, треба подивитися на його тестамент, в якому він звертається до свого родинного гнізда. В тестаменті зустрічаємо чудовий спогад. Він пише: «Сяюча віра мого батька навчила нас, його дітей, вірити, і, немов вказівник, завжди була міцною основою під час моїх наукових здобутків». І продовжує: «Глибока побожність і велика доброта моєї матері становлять спадщину, яку я ніколи не зможу висловити словами своєї вдячності».
Не міг він не згадати і про свою сестру та старшого брата. А потім від щирого серця дякує Богові за численних друзів, чоловіків і жінок, яких Він завжди ставив поруч з ним; за співробітників на всіх етапах його шляху; за учителів та учнів, яких Він йому дав.
Дуже багато людей є в його тестаменті, і всіх він із вдячністю ввіряє Божій доброті. У цьому високовченому Папі, богословові, інтелектуалу, філософу вражає його людяність, простота і скромність.
Чи зможемо ми, як Він?
Треба просити Бога, щоб поставив важливих людей на нашому шляху, але також щоб ми були важливими для інших. «Кожна людина повинна бути швидкою до слухання, повільною на слова, повільною на гнів» (Якова 1:19).
Папа Бенедикт не встиг побувати в Україні, тому комусь може видатись, що він для нас далекий і без нього та його спадщини в українському контексті можна обійтись.
Розглядати цінність Папи Венедикта ХVI для українського християнства з такого погляду немає рації. Можна жити в Україні та не любити її, а руйнувати, підважувати суверенітет, обкрадати. Або ж завжди мати якісь претензії до того, що становить її правду, багатство, історію, мову тощо. На жаль, таких прикладів можна наводити дуже багато. Згадайте теперішніх колаборантів з українськими паспортами, які продовжують служити ворогові в такий трагічний час для України.
Був Папа в Україні чи не був — не суттєво. За всю історію українського християнства згадується тільки про двох єпископів Риму, які безпосередньо пов’язані з Україною. Перший – це Папа Климент, що проповідував Євангеліє на українських теренах і був страчений язичниками в Криму — у Корсуні. І всі ми пам’ятаємо незабутній візит Івана Павла ІІ в 2001 році в Україну.
Присутність Папи Венедикта ХVI – в його духовній спадщині, втілених на сторінках його книг вказівках для сучасної людини, як не зійти з дороги Божого Провидіння.
Чи відомо Вам, наскільки Папа Бенедикт був поінформований про війну в Україні?
Наші українські владики, які прибули до Риму на прийом до Папи з нагоди Аd limina, були зворушені та подивовані його обізнаністю з агресією росії проти України. Немічний тілом, він насправді був дуже перейнятий та засмучений стражданнями нашого народу, молився за припинення війни.
Наскільки духовна спадщина Папи Бенедикта доступна для українців?
Завдяки ЗМІ ми були уважні до його слова, молитви як ніколи, адже такої можливості ми не мали до кінця ХХ століття. Ми слідкували за усім, що виходило з його уст і пера. Насправді всі його виступи, промови, проповіді чи якісь пастирські поїздки транслювалися. І хоч не вся творча спадщина Папи перекладена українською мовою, але є багато матеріалу у вільному доступі, який пов’язаний з його життям та творчістю.
Що Вас особисто найбільше вражає у вченні Папи Бенедикта ХVI?
Його вчення про віру і розум. У перших століттях вважали, якщо ти маєш добрий зір, то бачиш добре; якщо маєш добрий слух, то чуєш добре; якщо маєш добрий розум, то ти віриш. Тому Святе Писання каже: «Глупі з природи ті, що не пізнали Бога».
Згодом увійшло таке переконання: або ти є віруючим або мислячим, так протиставляючи віру розумові, а розум – вірі. Часом хтось з інтелектуалів соромиться своєї віри. Боїться, що про нього подумають?
Папа Венедикт ХVI є чудовим прикладом того, як можна поєднати сильну віру та глибокий інтелект. Св. Іван Павло ІІ в документі Fides et ratio роздумував про два крила – віру і розум, з допомогою яких людина доходить до пізнання правди. Венедикт ХVI на особистому прикладі поєднує їх. У своєму тестаменті він пише: «Часто здається, що наука – з одного боку природничі науки, а з іншого – історичні дослідження – спроможні запропонувати неспростовні результати, суперечні з католицькою вірою. Я дослідив перетворення природничих наук від давніх часів і можу ствердити, як, навпаки, розвіялися очевидні, на перший погляд, визначення проти віри, показуючи, що це не наука, а філософські інтерпретації, лише на перший погляд приналежні до науки; так само, як, з іншого боку, саме в діалозі з природничими науками віра також навчилася краще розуміти обмеженість обсягу своїх тверджень і, отже, свою особливість».
Тож віра і розум не суперечать одне одному. Якщо світ гадає, що можна їх протиставляти, то цей Папа каже, що водночас можна мати дитинну віру і потужний розум – і це одне одному не суперечить, бо йдеться про дивовижну гармонію Божого створіння.
Що Ви хотіли би побажати читачам на початку Нового року?
На початку року треба налаштувати свій внутрішній GPS-приймач на найважливішу ціль, якою є Ісус Христос. Це те, до чого зміряю: щоб Ісус став у моєму житті Паном і Спасителем. Все в цьому житті важливо, але Він – найважливіший.
Якщо в проминулі роки ми не здобули доброго досвіду чи чогось омріяного, то, можливо, тому, що не поставили Ісуса у центрі, а відсунули на марґінес свого життя. І, звісно, не переставати благати в молитві про припинення війни, спогадувати полеглих і бути для України жертовними християнами та громадянами.
О. Климентій Стасів, ЧСВВ (хресне ім’я Василь; нар. 1 січня 1973, Церківна на Франківщині) — церковний діяч, священник УГКЦ, василіянин, письменник, перекладач, есеїст. Член Національної спілки письменників України.
Також читайте: О. Климентій (Стасів) ЧСВВ: «У своїх книгах Папа Бенедикт XVI говорить Божою мовою»
Позиція: Папство і «жертвування інтелектом»
Які улюблені напої Івана Павла ІІ, Бенедикта XVI, Франциска?
Фото з мережі
Повязані записи
