Світова пандемія поставила світ “на паузу”, але не змогла зупинити духовний пошук і прагнення зробити кожну мить життя наповненою і цікавою. У цьому допомагає паломницький центр “Рафаїл” Львівської Архиєпархії УГКЦ, який з огляду на карантинні обмеження дещо змінив стиль роботи. Наприклад, зараз є чимало пропозицій одноденного паломництва у точки, досить близькі до Львова: Зарваниця, Крехів, Унів, Гошів, Страдч. Однак прочани мають шанс побувати і за кордоном, наприклад, помандрувати стежками святого Миколая у Туреччині, чи відкрити для себе гору Синай у Єгипті. Про те, чому все наше життя паломництво, про вміння довірити своє життя Богові і відчути Його особливу благодать у святих місцях, нам розповів директор паломницького центру “Рафаїл”, настоятель храму Вознесіння Господнього на Знесінні, о. Михайло Городиський.
-Отче, з огляду на карантинні обмеження, як змінилася палітра подорожей Центру “Рафаїл”?. Бачимо, що відбуваються паломництва активно на Львівщину, у найближчі області. Чому саме на такі пропозиції робите акцент?
Паломницький Центр “Рафаїл” створений у Львівській Архиєпархії, щоб допомагати людям відкривати красу світу, в якому ми живемо і відновлювати свої духовні, душевні та тілесні сили. Це поєднання відпочинку і духовних вправ, дає можливість відновити в собі гармонію нашої особи. Про РАФАЇЛ знають не лише у Львові, але й поза його межами. З нашими паломниками ми відкрили для себе країни Європи, Святу Землю, Мальту, Туреччину, Грузію, Індію, Росію, Китай, країни Африки, Азії, Скандинавії та інші. Служачи вже більше 10 років у цьому напрямку, бачимо, що у 2020 році вимоги до такого служіння змінилися і на них мусимо реагувати. Для багатьох, хто займається паломництвами чи туризмом, цей час є дуже серйозним викликом. Кожна компанія, намагається перебудувати свою стратегію і свої плани відповідно до вимог, встановлених законодавством через пандемію. Через закриті кордони та певні караннтинні обмеження ми також дещо змінили вектор наших паломництв. Наша увага тепер більше зосереджена на українські напрямки. Не раз, подорожуючи за кордон, ми витрачаємо чимало коштів, проїдемо багато кілометрів, а те, що є прекрасним і цінним довкола нас, так і не зауважуємо. В Україні ми маємо що запропонувати не лише тим, хто приїжджає з-за кордону, але й самим українцям. В нас є пропозиції Львівщиною, Тернопільщиною, Київщиною, Франківщиною, Поділлям, Закарпаттям, Хмельниччиною, областями центральної України. Ми також намагаємось тепер робити трохи менші групи, щоб було зручніше і безпечніше для людей. Згідно карантинних норм, кожен має мати із собою захисну маску, антисептик, проводиться дизенфекція транспортних засобів.
-Коли я їздила з Вами у паломництво, то Ви зазначили, що день паломництва – це дуже цінний день.Чому, на Ваш погляд, паломництво, є таким важливим? І чому не обов’язково їхати у далекі-далі, щоб зустрітися з Богом і з собою?
-Найперше – паломництво – це час, коли людина має можливість стати ближче до Бога, до ближніх і до себе. Ми залишаємо свій звичний ритм життя, свою домівку, друзів, родину і вирушаємо у подорож, де цілком довіряємось Богові, відкриваємо своє серце, свої думки, свій емоційний стан перед Ним, щоб з Його допомогою відновити гармонію в собі. Колись Господь сказав до Авраама: “Вийди із землі своєї, і я тобі дам обіцяну землю”. Він довірився Богові і отримав великий скарб. Щось подібного відбувається в паломництві з тими, хто відкриває своє серце перед Богом. Разом ми вирушаємо у певні місця, де Бог показав і показує свою особливу благодать і силу. Наприклад, у Зарваницю, Унів, Крехів, Гошів, Страдч та інші локації. На початку паломництва я завжди наводжу такий приклад: якщо вночі запалити свічку і стати від неї за 50 метрів, то бачимо лише маленький вогник світла і коли подивитись на себе, то розрізняємо лише певні свої контури. Коли ж наблизитись до цієї свічки і стати від неї за 5 сантиметрів, то бачимо більше світла, відчуваємо тепло та й себе бачимо набагато краще. Подібне відбувається і коли ми прибуваємо у відпустове місце. Там людина наближається до Джерела Благодаті, а чим ближче ми до Нього, тим більше Бог дає відчути Його благодать.
-А чому треба їхати саме у паломництво? Деякі люди можуть сказати, що аби збагатитися духовно, їм достатньо піти до храму.
-Так, у кожному храмі Бог діє через Святі Тайни, але часто нам потрібно вийти із зони свого комфорту, вирватись із звичного ритму життя, щоб подивитись на все, що ми маємо зі сторони і навчитись цінувати те, що Бог нам подарував. В паломництво ми не можемо взяти все, що ми маємо, а беремо з собою лише найнеобхідніше. Це також пригадує нам, що наш час на землі є часом паломництва до неба. Із собою ми не можемо взяти все, що назбирали.
Ще одним важливим моментом є те, що коли ми приходимо до храму на Богослужіння, ми просто слухаємо, а в паломництві є гарна можливість поспілкуватись зі священиком. Як казав один з наших паломників: отче, за цих сім днів я дізнався про Бога і про церкву більше, ніж за все своє життя до цього.
-Чи можуть до паломництва центру “Рафаїл” долучатися віряни з інших конфесій?
-Звісно, що можуть. Наш паломницький центр відкритий для всіх. Ми мали спільні подорожі з римо-католиками, вірними православних церков, протестантами. Часто до нас звертаються керівники фірм щоб організувати для них корпоративний виїзд. А там працюють люди різних конфесій, різних національностей, різного світогляду. І мушу сказати, що вони були дуже задоволені.
-Отче, з огляду на погодні умови восени, чи зміниться мапа паломництв?
-Як воно буде насправді, знає тільки Господь Бог. Думаю, що планувати потрібно. Жити мусимо далі, і відповідно до цих умов будуватимемо свої плани. Готуємо далі програми, які зможемо зреалізувати із нашими паломниками. Наприклад, тепер окрім українських напрямків, пропонуємо відвідати Туреччину місцями Святого Миколая і Єгипет зі сходженням на гору Синай.
-А стосовно Львівщини? У вересні, жовтні, листопаді буде кілька поїздок?
-Так, маємо до Унева, Крехова, Жовкви, Зарваниці, Страдча, Прилбич, Гошева. Намагаємось людям щось гарне запропонувати кожного тижня. Детальнішу інформацію завжди можна побачити на нашому сайті.
-Отче, а суто Ваша мотивація? Чому особисто Вам подобаються паломництва?
-Мені подобаються паломництва, бо це є не лише гарна можливість свідчити Христа, допомагати людям віднаходити мир у серці, але й самому поповнювати свої сили. Ми навіть з родиною, без групи, намагаємось кілька разів у році побувати у святих місцях, бо знаємо, що це є джерела сили і благодаті.
-У священників також напевно буває “професійне” вигорання, зокрема і у тих, хто їздить часто у паломництва, адже у дорозі треба надихати людей, зацікавлювати. Де ще берете сили для свого служіння?
-Іноді в паломництві виникають певні труднощі з транспортом, готелями, гідами чи з самими паломниками. Це дуже виснажує. Відчуваєш фізичну втому. Я завжди собі в таких моментах кажу, що добрі речі легко не даються. А свої сили для наступних паломництв черпаю у Святих Тайнах, Божому Слові, молитві і добрих ділах.
-Отче, на Ваш погляд, як батькам, чиї діти вирушають восени у школу, знайти натхнення і переформатувати свій спосіб життя?
-Одного разу, маму Андрея Шептицького запитали, як їй вдалося виховати таку добру людину. І мама, яка була графиня, знатного роду, талановита, освічена, сказала дуже прості слова: Коли моя дитина була нечемна, я молилася “Богородице, Діво” щоб Мати Божа просила в Свого Сина за мою дитину, і коли вона була чемна я також молилася “Богородице, Діво” ідякувала їй. Молитва – це рушничок, через який людина прямує до добра, світла і радості. І коли сім’я разом молиться,то Господь допомагає пережити навіть найважчі моменти життя. Важливо пам’ятати, що добрі справи легко не даються. Щоб виростити бур’ян, не треба прикладати багато сили, а щоб щось поживне, то треба прикласти багато праці. Україна потребує добрих, вихованих і освічених людей, тому нам батькам треба багато праці прикласти, щоб дітям дати дорогу у світле майбутнє.
Розмовляла Оксана Бабенко, фото надані співрозмовником
Повязані записи
