У сьогоднішньому Євангелії від Матея Христос говорить такі слова: «Царство Небесне здобувається силою» (Мт.11,12). Ми знаємо, що хресна смерть нашого Господа стала для нас квитком до неба, який кожен з нас отримав, як дар. Для кожного із нас, а про це говорить сам Христос, є приготоване місце в небі. Отож, про яку силу говорить Ісус Христос? Той, хто увірував у нашого Спасителя, вже стає учасником Царства Небесного тут, на землі. Небо вже є відкритим для того, хто вірує. Але наша земна мандрівка – це той відрізок часу, який ми маємо прожити гідно. Цей той відрізок часу, який відображає нашу вічність. Так, як ми дивимося з вами у дзеркало і бачимо там своє відображення, так прийде момент, коли наше земне життя буде відображати нашу вічність.
І тоді ми можемо зрозуміти ці слова про те, що потрібно докладати зусиль для того, щоби щось осягнути. Щоби щось вивчити, ми маємо працювати. Щоб щось збудувати, ми маємо працювати. Так же само відбувається і в духовному житті, тобто, щоби зростати у святості, щоби зблизитися з Господом, потрібно працювати. Ми не можемо жити за правилом, що якщо помолимося «Отче наш» чи «Богородице Діво», то у нашому житті неодмінно все буде добре. Дуже часто ми натрапляємо на таку інформацію, що потрібно зробити якісь ксерокопії певної молитви і рознести їх по кількох храмах, розіслати своїм друзям, і тоді у нашому житті напевно все буде добре. Це так не працює, а більше подібно до якихось забобонів. Віра в Ісуса Христа, в Його спасительну місію для моєї душі полягає в тому, що кожного дня я маю бути на розмові з Богом. Моя молитва – це розмова з Богом, у якій я готовий Його почути. Саме тоді виникає оцей справжній діалог між мною і Богом. Це вимагає від нас певних зусиль. Адже ми маємо навчитися слухати, навчитися говорити, навчитися ставити для себе певні цілі. Коли ми ставимо собі за ціль осягнути небо, тоді шукаємо різних засобів, щоб це у своєму житті реалізувати.
о. Роман Прокопець, Голова Центру опіки сиріт Львівської Архиєпархії УГКЦ
Повязані записи
