«Іди, віра твоя спасла тебе. І негайно прозрів той та й пішов дорогою за ним» (Мк. 10:52), – такі слова сьогодні чуємо у євангельському уривку. Так, справді, віра – це наш шлях до спасіння. Віра – це спосіб, який дозволяє нам перемінити своє життя і наблизити його якомога ближче до Бога. Сьогодні ми стаємо свідками того, як перемінюється життя сліпого чоловіка на ім’я Вартимей. Сидячи край дороги, довідавшись, що поруч проходить Ісус Христос, він закричав і промовив, щоб Господь змилувався над ним. Чоловік, скинувши свою верхню одежу, скочив і підійшов до Ісуса. І стається велике чудо у житті чоловіка, – він прозрів, милостивий Господь дарує переміну у його житті тільки через те, що його серце було наповнене вірою і любов’ю.
Про віру у Бога, як спосіб перемінити своє життя у контексті сьогоднішнього євангельського уривку, роздумує капелан Центру опіки сиріт, директор дитячого простору дошкільної освіти «Ангелики» отець Тарас Мисяковський:
«У Євангелії ми чуємо, як Христос виходить з міста Єрихону і там зустрічає сліпого чоловіка – жебрака. Сьогодні цей Вартимей, якого називає Євангеліє, для нас є свідченням великої довіри і віри у Бога. Насамперед через те, що сліпий чоловік став найбільше зрячим з усіх, хто там був. Напевно усі зрячі, які перебували у тому середовищі, у когорті тих людей, не могли побачити того, що сліпий побачив своїм серцем. Нас здивує питання: а чому це відбулося? Але діалог і всі обставини, які описані у цьому уривку, нам підказують, що цей Вартимей мав те, чого часом не маємо ми. Подивіться на те, скільки разів ми молимося, скільки перебуваємо у святих Тайнах, звертаємося до Бога, а Вартимей зумів з однієї нагоди перетворити своє життя на чудо.
Перша підказка – це те, що цей чоловік скидає із себе верхню одежу. Це є дуже гарний і глибокий символ для нас – цей чоловік готовий перемінитися, він готовий відмовитися від свого гріховного життя, щоби бути з Богом. Друга підказка для нас є те, що Господь каже: «Приведіть його». Немовби до сліпого звертається з проханням: «А знайди Мене». Велика кількість людей виходить із центральної брами з Господом нашим, велика кількість цих жебраків, і людей, які є біля цього місця, і Христос каже про те, щоб знайти Його.
Вірити у Бога – це не завжди легко. Молитися чи змінити якусь найменшу річ у своєму житті – важко. Але саме ціна нашого спасіння – зустріч з Богом. І коли ми маємо цей досвід молитви чи глибоких святих Тайн, коли ми віддаємо свій ум, то воно нас тоді перемінює. Третя підказка – цьому чоловікові казали, щоб він замовк, не кричав, не промовляв до Бога, мовляв, що Він має багато інших справ. Так, має, але інколи ми потрапляємо на цю спокусу і слухаємо своїх однокурсників, друзів, сусідів, знайомих, рідних, які кажуть: «Не будь з Богом». Але те, що ми деколи свідчимо Бога у наших сім’ях, родинах, – є тим, що ми є апостолами там, і ми їх перемінюємо і навертаємо. Бажаю, щоб кожен із нас був подібним до Вартимея, завжди знав ціну своєї віри, завжди нею насолоджувався, і завжди промовляв до нашого Бога: «Я бачу Тебе. Я хочу Тебе. Я знаю, що Ти є поряд».
Підготувала Юліана Лавриш
Фото – із Фейсбук-сторінки о. Тараса Мисяковського
Повязані записи
