о. Василь Білаш: «Довготерпеливість дає людині можливість бути Божою у всіх вчинках і словах»

Продовжуємо роздумувати над головними гріхами і протилежними до них чеснотами. Про гріх гніву та протилежну до нього чесноту – довготерпеливість розмірковує сотрудник храму Різдва Пресвятої Богородиці Львівської Архиєпархії УГКЦ отець Василь Білаш:

«Сьогодні поговоримо про гнів і протилежну чесноту – довготерпеливість. Що ж таке гнів? Ми звикли до того, що люди гніваються, люди роздратовуються, люди злостяться. Взагалі гнів – це не просто якесь почуття, а це такий певний стан особи. Гнів може стати способом захищати свої інтереси, своє існування, але без надії на Боже милосердя, без надії на Божу поміч. Святі Отці виділяють три види гніву. Перший гнів, як почуття, виникає просто в людині, тоді вона не може себе контролювати, вона починає всередині дратуватися, втрачаючи внутрішній мир і спокій. Людиною опановує почуття злоби чи образи, а як мінімум виникає роздратування. Другий вид гніву – це гнів, що виявляється в словах і в вчинках. Тобто цей внутрішній гнів починає проявлятися на ззовні: це може бути якесь грубе, погане слово, або слово, що може просто образити іншу людину. Найпоширенішими виявами такого гніву є спалахи люті. Приниження іншої людини, нанесення їй образи може бути виявом такого виду гніву. В таких випадках важливо проявляти чесноту довготерпеливості. Ми можемо хотіти дуже швидко вирішити якусь проблему, і, справді, виглядає, що саме криком можна швидше заставити людину щось зробити, але це не надовго. Лагідність, довготерпеливість і педагогічний підхід до вирішення проблеми, а якщо до цього додати молитву і співпрацю з Богом, коли Бог знайде кращий спосіб, як можна якусь людину напоумити, – це надасть нам ще більшої перемоги і над собою, і над певною ситуацією. Третій вид гніву – це той, який триває довший час, тобто людина тоді стає злопам’ятною. Цей гнів, знову ж таки, може стати станом особи, яка перебуває в такому гніві. Людина тоді свідомо відмовляється простити образу, вона горить жадобою помсти. Такий гнів є дуже небезпечною пристрастю, що породжує насильство, розбрат чи навіть вбивство.

Дуже важливо, щоби ми навчилися знаходити чесноту довготерпеливості, яка є протилежною до гніву. В чому суть цієї чесноти? Вона дає нам можливість вичекати момент, коли Господь втрутиться і або нам підкаже, що ми маємо робити, або сам цю проблему вирішить краще. Довготерпеливість дає людині можливість бути Божою у всіх вчинках і словах. Іноді людина може бути роздратованою і не володіти собою. Тоді їй потрібно згадати такий дуже простий приклад. Один цар оголосив конкурс, щоби художники в його царстві намалювали картину, яка його буде заспокоювати, бо він дуже дратувався, гнівався, все йому було не так. Він шукав спосіб, як зробити так, щоб відчувати мир. І багато художників малювали різні картини, зокрема такі, як захід сонця, як тихе озеро, де співають пташки. А один художник намалював бурю, де хвилі б’ються об скелю. І навіть царські прислужники казали: «Ти хочеш царя роздратувати такою картиною?» І цар зразу звернув увагу на цю картину, закликав цього художника і каже: «Чому ти намалював таку картину, де зображена така буря і такий неспокій?». А художник відповідає: «Царю, ви зверніть увагу на цю скелю, об яку розбиваються хвилі, як вона непорушно стоїть, який вона зберігає спокій і мир». В цьому розбурханому морі життя ми маємо довіряти Богу. Він знає краще, Він завжди втрутиться тоді, коли ми найменше цього очікуємо, але коли ми довіряємо Йому до кінця».

Підготувала Юліана Лавриш