Сьогодні ввечері у храмах західного обряду лунатимуть радісні колядки із сповіщенням про народження Христа. Різдво – це особливий вимір любові, радості, єдності, зрештою, Світла. Про особливість приготування до зустрічі із Новонародженим, важливість відкриття серця для особливої зустрічі говоримо з отцем домініканцем Якубом Гонцяжем.
Отче, наскільки особливим для вас є цьогорічне Різдво?
Насамперед особливим є те, що це очікування приходу Месії пов’язане з вірою. Заглядаєш всередину себе, розуміючи, що це чекання пов’язане із гріховною слабкістю, невпорядкованістю, що у певних аспектах не дає можливості до кінця відчути цієї Божої благодаті вповні. Тому до приходу Месії завжди намагаєшся по-особливому підготуватись, зважаючи на всі ці причини.
Які особливості різдвяних богослужінь у Римо-Католицькій Церкві?
Традиційно ввечері, напередодні Різдва, є служіння Святої Меси. Зазвичай ми збираємось на спільну молитву опівночі, ця Літургія ще називається пастерською, у польськомовному варіанті «Пастерка». Вважається, що саме десь опівночі пастухи побачили світло над Вифлеємом, почули спів ангелів і дізнались про народження Месії. Вночі вони вирушили шукати Спасителя і знайшли його, перебуваючи у великій радості. Так само у традиції Західної Церкви цей спогад зберігся у спільній вечірній молитві, у Святій Месі, щоб подібно до пастухів вирушити до Вифлеєма, аби зустріти Месію, прийнявши Його у своє серце.
Отче, відомо, що перед Пастеркою є родинна вечеря, під час якої відбувається ділення спеціальним хлібом – оплаткою. У чому полягає символізм цих традицій?
Різдвяні свята – це моменти певного пережиття саме у спільноті, – тобто у Церкві, у своїй родині. Тому оце прийняття новонародженого Спасителя також породжене чималою кількістю традицій. У цій частині Європи, тобто центрально-східній, пережиття Святвечора відбувається у сімейному колі, коли збирається вся родина і розділяє радісну звістку. Позаду – тривалий час Адвенту, посту, тому впродовж цієї вечері на стіл подають вишукану їжу, яку спільно споживають, що теж символізує мир, злагоду, порозуміння, єдність. Традиція ділення оплаткою – це вияв любові. У сучасному світі нам важко приймати одне одного, цінувати людину не тільки за позитиви, але і негативи. По-перше, ми ділимось цим шматком хліба, хліба як продукту, без якого важко уявити собі життя людства. По-друге, – важливо навчитися приймати будь-який дар від когось, що часто може бути просто усмішкою, добрим словом чи ділом, побажанням. Інколи оплатка – це нагода для примирення, сказати «пробач» саме у такий спосіб; тобто відновити стосунки, які, можливо, зазнали різних руйнацій, конфліктів, непорозумінь впродовж року.
Ми проживаємо буквально останні миті Адвенту, останні приготування до зустрічі із Новонародженим. Як пережити ці хвилі з максимальною користю для власного духовного життя?
До зустрічі з Новонародженим Спасителем найважливіше приготувати своє серце, щоб зустрітися з Ним. Якщо ми ставимо собі це за ціль, то Ісус прийде до нас. Часто думаємо більше про суєту – святкові порядки, покупки, організацію святвечірнього столу. Ці побутові моменти виснажують нас, роблять втомленими, ми не зможемо гідно зустріти Різдво, оскільки буде відчуття пустки всередині. Натомість, якщо є прагнення серця зустрітися з Господом, почерпнути від Нього ці дари радості, навіть, якщо не буде прибрано чи приготовано всіх страв.
А як ви будете відзначати Різдво у своїй спільноті цього року?
Маємо таку львівську традицію, відколи живемо тут у своєму монастирі-квартирі, – запрошуємо на спільну вечерю всіх тих, з ким співпрацювали впродовж року у рамках домініканського душпастирства.
Але такі зустрічі не є для нас лише раз у рік, вони є частими, для того, аби зрозуміти цінність перебування у спільноті. Після цієї вечері маємо опівночі Святу Месу, тобто спільну молитву. І це для мене як для священика один із найглибших досвідів присутності Божої під час Літургії, в якій відкриваємо світло події Христового народження.
Спілкувалась Юліана Лавриш
Світлини взято із Фейсбук-спільноти “Домініканці у Львові”
Повязані записи
