Усьому свій час і відповідне слово. У період війни дуже часто можна зустріти дописи про любов, які люди пишуть із надією, що вони змусять когось кардинально змінити своє життя. Слід пам’ятати: «Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий!» (Євреїв 13:8), але людина – ні. І, тримаючи в розумі цю думку, потрібно усвідомити, що знищеній горем людині, духовно сліпій людині, і людині, яка тільки починає свій духовний шлях, потрібно по-різному говорити про Бога.
Люди, які втратили близьких людей і переживають велике горе, емоційно не будуть сприймати слова, що Господь милосердний, милостивий та довготерпеливий. Навпаки, слід говорити про Господа, як про Суддю, який справедливо покарає кожного у свій час, нагадати про Божий суд. А пізніше, через покаяння та любов Божу, говорити і про любов до ворогів.
Той, хто шукає надію, не хоче чути про традиції і устави. Навпаки, варто розповісти про Господа, як Спасителя, як того, хто дає найдосконалішу надію та найцінніші скарби. Разом помолитись. Залякування Господніми карами кривдників теж не дасть плодів. Бог не знищив диявола, щоб показати справжню любов. Якби так було, людська любов опиралася б лише на страх і не була б справжньою. Якою має бути любов, Господь показав пізніше: «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Іоана 3:16).
Підтримуйте одне одного, як належить християнам. Не припиняйте пізнавати Бога, читайте Святе Письмо, моліться і відкривайте нові горизонти для духовного росту.
о. Юліан Тимчук, священик ПЦУ із Івано-Франківщини
Повязані записи
