Слава Ісусу Христу! Дорогі брати і сестри! У сьогоднішньому Євангелії читаємо про те, як фарисеї і садукеї приступили до Христа і спокушали Його. Вони просили, щоб «показав їм знак з неба» (Мт.16,1). І, власне, ті, які добре знали Писання, які старалися виконувати всі ці приписи, які найбільше знали про Бога, не могли Його розпізнати чи побачити. Кількома рядками нижче Христос задає запитання вже своїм учням: «За кого мають люди Сина Чоловічого?» (Мт.16,13). Вони відповідають: «Одні за Йоана Хрестителя, інші за Іллю» (Мт.16,14). А далі, як знаємо, озвався Симон Петро і сказав: «Ти – Христос» (Мт.16,16). Дуже часто і у нас виникає така думка про те, що добре було б побачити ще якийсь знак з неба, що Господь дійсно присутній, що Він підтримує нас під час сьогоднішніх важких випробувань. Інколи зауважуєш, що, насправді, багато людей бачать знак. І їм достатньо цього знаку – знаку присутності Божої. Напевно, що це є знак того, що ця людина перебуває з Богом.
У сьогоднішньому Євангелії читаємо такі слова: «Рід лукавий і перелюбний шукає знаку, але знаку йому не дасться, хіба що знак Йони» (Мт.16,4). Здається, що тим людям недостатньо було того, що сліпі бачили, кульгаві ходили. Але ми знаємо, що, насправді, найбільший і всім зрозумілий знак – це розп’яття Ісуса Христа. Ну, що можна комусь доказати більше, аніж, як віддати своє життя за людину. Господь дав цей найбільший знак для кожного з нас. І, напевно, що людина не повинна очікувати ще якихось знаків. Найбільший знак – це любов Бога до кожного з нас.
о. Юрій Цюпка, військовий капелан Гарнізонного храму св. ап. Петра і Павла Львівської Архиєпархії УГКЦ
Повязані записи
