Аристократ духу і граф у монашому каптурі… Блаженний о. Климентій Шептицький увійшов в історію як людина, котра мала все, але справжнє багатство знайшла саме у служінні Богу і ближньому. Саме тому цього року відзначається 150-річчя з дня народження о. Климентія Шептицького на державному та церковному рівнях.
Попри те, що на шляху до мрії він стикався з важкими випробуваннями віри й сили духу, о. Климентій був правою рукою та підтримкою для митрополита Андрея Шептицького, однак завжди перебував у тіні свого рідного брата.
Отож, у чому феномен постаті блаженного Климентія? Який секрет успіху родини Шептицьких? І чому о. Климентій перебував у тіні свого брата? Про це і не тільки дізнавайтеся далі у нашій розмові з ієромонахом Юстином Бойком, синкелом у справах монашества Львівської архиєпархії УГКЦ. Подаємо другу частину розмови.
“ШЕПТИЦЬКІ — ЛЮДИ ГРАФСЬКОГО РОДУ,
ХРИСТИЯНСЬКІ АРИСТОКРАТИ”
– Що об’єднувало братів Шептицьких: спільна ідея чи сімейні взаємини? Чому їм вдалося досягнути багато висот? У чому їх секрет успіху?
– Секрет успіху Шептицьких — виховання в родині. Найбільший вплив на них мала саме матір — Софія Шептицька, яка походила з відомого роду Фредрів, польських аристократів. У її житті Бог був на першому місці й цю любов до Бога вона намагалася проявити своїм синам, яких обожнювала.
Радянська пропаганда намагалася розповсюдити такий міф, мовляв, між братами Шептицькими були непорозуміння. Таке твердження ще донедавна намагалися підтвердити псевдонауково. Проте Постуляційному центру вдалося відшукати листи Климентія Шептицького до його рідного брата Станіслава, який був генералом польської армії. Ці листи розвінчують цей міф, адже вони напряму свідчать протилежне, а саме, що між братами Шептицькими панувала величезна єдність, мир і взаєморозуміння. Наприклад, якщо звернути увагу навіть на форму звертання, то о. Климентій звертається до свого брата “мій коханий Стасю”, “мій найрідніший брате” тощо.
Крім того, це були люди графського роду, християнські аристократи. Це тепер аристократизм асоціюється з великими маєтками й грошима. Проте аристократ — це не той, хто має багато, а це насамперед людина, яка в своєму житті сповідує цінності і за ці цінності готова страждати, а навіт померти. Шептицькі були правдивими аристократами духу, як їх часто називають.
А як їх сприймали монахи-студити? Вони носили їх на п’єдесталі, бо не могли зрозуміти як люди-аристократи, які мали можливість себе реалізувати та послужити Богу в інший спосіб, прийшли до них і з ними разом служили. Таких аристократів бракує як і в народі, так і в Церкві. Переконаний, що коли б не Бог не послав нашій Церкві і Народові Шептицьких, то наша історія набрала би зовсім іншого, сумного розвитку…
“ШЕПТИЦЬКІ ПОКАЗУЮТЬ НАМ ЯК ТРЕБА ЛЮБИТИ БОГА, БЛИЖНЬОГО І ЦЕРКВУ”
– Чого Шептицькі можуть навчити тепер українців?
– Моя місія і моїх друзів, з якими я працюю, — залишити для покоління, яке ще повернеться до авторитетів, спадщину Шептицьких. Адже вони показують нам як треба будувати відносини в родині, суспільстві, світі, тобто як слід любити Бога, ближнього і Церкву.
Зараз чимало науковців і дослідників називають братів Шептицьких великими менеджерами, економістами, правниками, політиками… І це все правда, оскільки митрополит Андрей вважав, що немає такої сфери в житті народу, суспільства, де не могло б пролунати Слово Боже. Він також мав добру команду, яка йому довіряла. До речі, це питання ще не вивчене до сих пір: якою була команда в митрополита Андрея і хто до неї входив.
Сьогодні, коли ми говоримо про любов до Бога і ближнього,
багато людей кажуть:
“А що з цього я можу отримати?” Очевидно, що та людина, яка немає духовних
цінностей, переконана в тому, що з любові вона нічого не отримає. Бо ми живемо
в споживацьку добу та все оцінюємо крізь призму “наскільки хтось чи щось мені
вигідний”. Місія митрополита Андрея Шептицького та його рідного брата Климентія
полягала в іншому — це безкорисливо на взір
Христа послужити усім і привести всіх до Бога.
Особливою метою життя митрополита Андрея була справа церковної єдності. Він за неї був готовий померти. Блаженний Климентій в одному зі своїх листів до монахів стверджує: “У митрополита Андрея ще від малих літ було бажання стати мучеником”. І він таке бажання підтверджував двічі, коли писав до Папи. У якому це значенні? Він себе не наражав на небезпеку, але говорив, що якби виникли певні обставини, що йому потрібно було би віддати своє життя на єдність Церкви, то він би це зробив. Його мучеництво полягає в тому, що він доніс свій хрест. Адже він помер за важких обставин, — коли у Львові — радянський режим. Він усвідомлював те, що цей режим знищить УГКЦ, або буде намагатися її знищити. Єдине, що його врятувало — це віра в Творця, а також віра в те, що Церквою провадить Бог, а не він. Він тільки намагався бути добрим знаряддям у Божих руках.
Митрополит Андрей і його рідний брат лише починають себе відкривати для українського народу. Вони показують нам, що в житті варто поставити на перше місце саме духовні справи: якщо говорити про християн — це любов до Бога та ближнього, а якщо говорити про людей, які не вірять у Бога, — людяність.
“ОСНОВНА ПОДІЯ РОКУ — ВІДКРИТТЯ НАУКОВО-ІНФОРМАЦІЙНОГО ЦЕНТРУ ІМЕНІ КЛИМЕНТІЯ ШЕПТИЦЬКОГО”
– Цього року 150-річчя Климентія Шептицького вшановують на державному та церковному рівнях. Які основні заходи (події) Ви можете виокремити?
– Справді, цьогоріч є такі вшанування, однак багатьом і досі не зрозуміло, чому вони відзначаються ще й на державному рівні. Справа полягає в тому, що Климентій Шептицький був членом австрійського парламенту і секретарем польської секції. Він лобіював питання Галичини. Окрім цього, до 43 років він зробив політичну кар’єру та служив для українського народу. Саме тому Верховна Рада України проголосила дату його народження ювілейною для всього народу. Тож для цього ми також створили спільний церковно-державний комітет, обрали логотип та гасло, щоб їх могли вживати різні інституції, які долучаються до цієї події.
Перш за все, ми прагнемо відкрити людям Климентія Шептицького, бо чимало людей все ж таки його й дотепер не знають. З огляду на це минулого року була закінчена біографія о. Климентія Шептицького, автор книги — Іван Матковський. Це є перше унікальне видання, в якому висвітлено всі віхи життя о. Климентія. До книги увійшли фотографії, уривки його листів та спогадів людей, які його добре знали. Ми презентуємо її у школах, у селах, у містечках, у наукових інституціях… Тобто презентації відбуваються кілька разів на місяць у різних регіонах України і за її межами.
Окрім цього, ми намагаємося встановлювати пам’ятні знаки, які пов’язані із життям о. Климентія, особливо монашого періоду його життя. Наприклад, є пам’ятний знак в Скнилові, де знаходилася перша монаша обитель Студитів св. Антонія Печерського, в Волсвині та Олеську, де зародилися перші спільноти майбутніх Студитів …
Також ми намагаємося через засоби масової інформації
(медіа) відкривати нові сторінки з життя о. Климентія Шептицького, зокрема
через документальні фільми чи наукові статті, тобто паралельно йдемо
просвітницьким шляхом. Ми видали частину творів
о. Климентія, адже після себе він залишив величезну кількість листів до різних
людей. Наприклад, зараз готуються два томи його листування з митрополитом
Андреєм, а також твір про маму.
А нещодавно ми провели першу Літню школа на тему: “Отець Климентій Шептицький — аристократ
духу” в Свято-Іванівській Лаврі Студійського Уставу УГКЦ.
А наступний крок — відкриття виставок, у яких будуть представлені особисті речі та документи блаженного. Зауважу, у
вересні буде відкритий музей митрополиту Андрею Шептицькому, що на вул. Кривоноса,
1. Там буде постійна виставка, яка
присвячуватиметься о. Климентію.
Однак центральна подія року, яку ми готуємо разом з владою міста та області, — відкриття науково-інформаційного центру імені Климентія Шептицького в Музеї народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького (вул. Чернеча Гора, 1), відомого як Шевченківський гай. Це буде схожий заклад до Центру Андрея Шептицького, який буде освячений 17 листопада. Наріжний камінь освятив минулого року Митрополит Львівський УГКЦ Ігор Возьняк. Якщо Центр митрополита Андрея Шептицького скерований більше на університетську молодь, то Центр імені Климентія Шептицького — на дітей та шкільну молодь. У майбутньому центрі плнуємо згодом організувати міжнародну наукову конференцію, де ми зберемо всіх сучасних дослідників спадщини блаженного Климентія Шептицького.
“БРАТИ
ШЕПТИЦЬКІ ЗАВЖДИ БУЛИ ПРИХИЛЬНИКАМИ
УНІТАРНОЇ УКРАЇНИ”
– Брати Шептицькі є, можна сказати, рідними для галичан. А як розповідаєте про них людям з інших куточків України, які знають братів Шептицьких не так близько?
– Кілька місяців тому мене запросив на реколекції український церковний та громадський діяч, архиєпископ Харківський та Полтавський Ігор Ісіченко з проханням представити постаті братів Шептицьких. Варто зауважити, що захід відвідало чимало людей. Зацікавлення ними є. Адже вони завжди були прихильниками унітарної України. Саме тому вони завжди дбали про церковне життя, надавали допомогу людям, які переживали Голодомор, попри те, що їхня допомога не завжди доходила до людей. Їх знають, хоча, можливо, не так добре, як на Галичині. Проте святкування на державному рівні допомагає багатьом людям дізнатися про те, яку важливу роль вони відіграли для нашої історії. Я вважаю, що це є результат часу та нашої праці.
ЄВРЕЙСЬКА СПІЛЬНОТА У ЛЬВОВІ ВШАНОВУЄ
ПАМ’ЯТЬ
БРАТІВ ШЕПТИЦЬКИХ
– Як єврейська громада ставиться до братів Шептицьких, адже вони врятували чимало євреїв у період Голокосту?
– Переховування євреїв у період Голокосту братами Шептицькими — це окрема сторінка їхньої біографії. Це зараз ми можемо відкрито (відверто) про це говорити, а тоді це ретельно приховувалося. Ми й дотепер не можемо дізнатися, а скільки ж дітей (людей) було врятовано. Ба більше, навіть не всі монахи знали, скільки дітей переховуються в тому чи іншому монастирі.
Коли проголосили відзначення 150-річчя з дня народження о. Климентія Шептицького, то я відразу звернувся до єврейської громади Львова з проханням, щоб вони приєдналися до святкування. Варто зауважити, що молодіжний актив єврейської спільноти у Львові радо бере активну участь у засіданнях нашого комітету. Завдяки їхній підтримці з’явилися плоди співпраці: єврейська громада увіковічнила пам’ятними таблицями місця, де брати Шептицькі переховували євреїв. Крім того, вони створили екскурсійну ходу слідами переховування євреїв. Також в Музеї історії релігії діє окрема виставка, у якій представлений цей період із життя о. Климентія.
Потрібно зазначити, що врятований Андреєм Шептицьким Курт Левін відіграв важливу роль у справі беатифікації митрополита Андрея. Він залишив яскраві спогади, які описав у своїй книзі “Мандрівка крізь ілюзії”. На жаль, митрополит Андрей досі не отримав титул Праведника народів світу, на відміну від блаженного Климентія. Маю надію, що за стараннями нащадків тих, які були врятовані братами Шептицькими, митрополит Андрей все ж таки буде проголошений Праведником народів світу.
Розмовляла Оксана Войтко
Фотографії надала Fundacja rodu Szeptyckich за посередництвом
Постуляційного Центру Монастирів Студійського Уставу УГКЦ
Повязані записи
