Кілька днів тому у Фб-мережі, один із учасників розповсюдив фотографії, із Чину посвячення у монахині, тобто з Вічних Обітів, однієї з представниць монастиря, який приналежить Руху екскомунікованого священика Василя Ковпака. Що не так у цьому обряді?
Отож, монаший обряд посвячення Вічних Обітів, котрий ми побачили на фотографіях у соціальних мережах, має певні елементи, які є відсутні у Чині Вічних обітів, а саме – весільну сукню. Тому що це вже є такий елемент, який додали пізніше, це компонент сучасної культури. У різних Чинах і Згромадженнях, коли складають Вічні Обіти, то приходять у білому одязі, але ніколи у весільній сукні. Що не так? Не так, що ці Вічні Обіти складалися у монастирі, який не визнаний Церквою. Тобто це є зібрання людей, яких згуртував священик, який віддалений від Католицької Церкви – найвищим покаранням – Великою екскомунікою. Ба більше, він навіть не може називатися священиком і відповідно не може засновувати монастирі. Вважаю, що сама ідея монахині, як возлюбленої Христової не є новою, але сама форма,яку було представлено, була дуже перебільшена і скерована на емоції. Отця Ковпака Василя, колишнього священика УГКЦ відлучили Великою Екскомунікою, як я вже згадував, це найбільше покарання Церковного права, через те, що він виявляв непослух місцевому єпископу, яким тоді був Блаженніший Любомир Гузар. Ця справа розпочиналася ще у 90-тих роках і набрала кульмінації у 2000-х роках. І він був віддалений від Церкви. Які були його вчинки непосхулу? У першу чергу, він заснував власну семінарію. Семінарія – це є середовище, у якому куються майбутні кадри Церкви. Заснування семінарії є зарезервоване тільки єпископом і то за згодою Синоду. Єпископ не може засновувати такого роду інституції. Ба більше, він почав засновувати братства і я вже не говорю про такі різні форми непослуху, які проявляв супроти єпископа. Його попереджали багато разів і після того, як він не послухався Голосу Церкви, його було відлучено Декретом.
Підготовано за матеріалами відео із сайту Твоє. місто
Фото Михайла Балушки