Понад місяць лютую по світі, Європі і Україні пандемія коронавірусу, а вже видно, як змінився світ. Наверх вийшли як найдзвичайно зворушливі прояви людяності, так і найбільш звірячі інстинкти людської природи.
У моє поле спостереження впали кілька негативних рис, які проявилися в українському суспільстві:
1) ще так недавно ми величали наших емігрантів як найбільших інвесторів України, а сьогодні повсюди їх сприймається як найбільших потенційних носіїв коронавірусу і ворогів нашого здоров’я;
2) ще так недавно ми радо на весь голос кричали, що слід похилитися над кожною людиною, особливо хворою, а тепер кожний хворий на COVID-19 або людина з симптомами (а також їхні родини) сприймається як загроза, якої слід оминати;
3) ще так недавно ми не весь голос і повсюди кричали про наших воїнів як тих, які тримають над нами мирне небо, а тепер більшість про них просто забула як і забула про війну на Сході;
4) ще так недавно усі ми зі сльозами на очах виражали велику віру в те, що “З нами Бог”, а тепер з Церкви зробили мало не розсадник вірусів;
5) ще так недавно ми проявили надзвичайну нечувану солідарність у боротьбі з московським агресором, а сьогодні ми повелися на політичний розбрат.
У цей час мені приходить на поштову скриньку незліченна кількість футуристичних проектів світу після пандемії, особливо щодо України. Майже усі вони змальовують майбутнє у чорних кольорах, авторами якого є якісь містичні творці світової змови.
А я вам скажу, що світ буде таким, Україна буде такою, якою ми її збудуємо. Якщо ми хочемо бачити Україну і світ з людяним обличчям, з правдою, з сумлінням, то найперше усі ми, особливо у час великого випробування повинні проявити велику людяність, сумлінність, співчуття, тощо.
Користаючи з нагоди, дякую усім тим, які, незважаючи на усі величезні випробування, залишаються вірними Богу і Україні!
Автор: єрм. Юстин Бойко
Повязані записи
