Разом із дружиною Марією Пією Адріасолою він має дев’ятеро дітей, народжених із переконанням «бути відкритими на життя»*.
Автор: Julieta Villar/CNA/Aci Prensa
В ексклюзивному інтерв’ю 2024 року Goya Producciones для документального фільму Valientes (Хоробрі) новообраний президент Чилі Хосе Антоніо Каст торкнувся таких тем, як захист життя, історія його родини та проблема нав’язування лівої ідеології суспільству.
Обговорюючи як своє особисте минуле, так і політичну кар’єру, Каст стверджує, що молодь «має силу змінити світ» і покласти край індивідуалістичним суспільствам, які призводять до самотності.
Рішення, яке дозволило йому народитися
Каст, наймолодший із 10 дітей у родині, є затятим захисником життя від моменту зачаття. Він поділився «дуже важливою» особистою історією, яка визначила майбутнє його родини: «Коли моя мати народила другу дитину, вона страждала від еклампсії [серйозного ускладнення вагітності], і лікарі висловили припущення, що вона більше не зможе мати дітей», — розповів він.
Його батько вважав, що це неправильно, і, попри ризик для життя своєї дружини, сказав їй: «Я вірю, що Бог не хоче цього для нас». Ця рішучість дозволила їм мати ще вісім дітей, включаючи Каста. Без цього рішення «я б не народився», зазначив він.
«Мої батьки — німецькі іммігранти, і у нас велика родина, яка налічує майже 200 осіб. Перші двоє дітей моєї матері померли. Тому нічого з цього не було б можливим, і це справляє незабутнє враження на тебе з раннього віку», – підкреслив він.
«Завдяки цьому рішенню я тут; завдяки цьому рішенню я зустрів свою дружину. Завдяки цьому рішенню ми змогли мати дев’ятьох дітей. Завдяки цьому сьогодні ми чекаємо на нашого третього онука», – прокоментував він.
«Дивовижно, як одне рішення може вплинути на життя стількох людей», – зауважив він.
Разом зі своєю дружиною Марією Пією Адріасолою він має дев’ять дітей, народжених із переконання «бути відкритими до життя».
«Бог супроводжував нас у цьому рішенні, і сьогодні ми є щасливими батьками дев’яти дітей», – сказав він, – «і ми не можемо уявити життя без жодного з них».
Політична кар’єра
Він згадує, що на початку своєї політичної кар’єри не був «великим комунікатором», але завдяки наполегливій праці став конгресменом, лідером партії та кандидатом у президенти, «завжди чітко висловлюючи свою думку, ніколи не обманюючи людей, ніколи не фальсифікуючи свою позицію» і маючи на меті «завоювати серця людей, незалежно від результату».
Його подальша участь у політиці була сімейним рішенням, яке він обговорив із дружиною та дітьми, виходячи з того, що «той, хто має місію, повинен її виконати».
Аналізуючи соціально-політичну ситуацію в Чилі на той час (до виборів 2025 року), Каст зазначив, що «ліва ідеологія набуває все більшого впливу в урядах, просуваючи закони, що суперечать життю та сім’ї, яка складається з чоловіка і жінки».
Він попередив про нав’язування програми, яка, у випадку Чилі, легалізувала аборти з трьох підстав і «прагне змінити конституцію», декриміналізувавши аборти до дев’ятого місяця, ґрунтуючись на неправильному тлумаченні поняття автономії жінки над власним тілом. «Вона не є власницею тіла іншої істоти, яка знаходиться всередині неї», – пояснив Каст.
«Зазвичай я не використовую релігійні аргументи для захисту пролайф-позиції, тому що існує достатньо доказів з боку природи людини, науки та факту, що життя починається з моменту зачаття», – заявив він, висловивши надію, що «майбутнє залежить від нас», тому що «природа людини на нашому боці».
У цьому контексті Каст зіткнувся з насильством, нетерпимістю та відмовою з боку тих, хто думає інакше. «Як політик у свої молоді роки, я стикався переважно з вербальним насильством від тих, хто думав інакше», – згадує він.
«Деякі люди плутали речі, бо казали: “Ні, ти говориш з релігійної точки зору”. А я відповідав їм: “Я не говорю з релігійного погляду; я говорю з наукової точки зору, з погляду природи людини, бо в той момент, коли ти був зачатий, саме в той момент риси, які ти сьогодні демонструєш суспільству, вже були присутні”». Він згадує, що «це викликало словесну агресію в парламенті».
«Пізніше вони почали впливати на інші середовища. І в деяких випадках я зазнав серйозного фізичного насильства», — розповів він, детально описуючи ситуації, в яких отримав переломи і потребував захисту поліції. «Завжди відчуваєш страх, але я ніколи не мав наміру відступати».
Каст зі сумом зазначив, що молоді люди, які вчиняють такі агресивні дії, «є інструментами в руках ідеологів». Тому, за його словами, «я не відчуваю образи, я не відчуваю ненависті; іноді я відчуваю розчарування від того, що не можу бути з цими людьми індивідуально, щоб пояснити їм радість, яку відчуваєш, коли віддаєш себе, щоб врятувати іншого, і вони відчували б те саме, якби мали можливість відчути багатство, яке існує в людській природі».
Визнання боротьби між добром і злом
Потім Каст виступив проти «своєрідної імперії, яка починає домінувати над діями суспільства», координованої за допомогою величезних фінансових ресурсів, так що «насильство використовується для створення нового типу людини».
Хоча він бачив «ідеологічний тоталітаризм», який має на меті знищити індивідуальність, Каст зазначив, що ідеологія «ніколи не зможе подолати природу людини, яка прагне свободи, трансцендентності, збереження життя та любові між людьми».
«У нас немає ресурсів, але у нас є голос, у нас є серце… і ця сила могутніша за гроші», — підкреслив він, щиро бажаючи, щоб люди прокинулися і «усвідомили, що ми повинні зайняти всі простори, в яких маємо діяти, що силою Духа можна перемогти дух зла, бо зрештою це боротьба між добром і злом».
Докази набагато сильніші за ідеологію
«Немає ніякої доброї (моральної) цінності, яка прагне смерті іншої людини. Немає ніякої доброї цінності, що прагне розпаду сім’ї, яка є фундаментальним ядром суспільства», — підкреслив Каст. «Дві жінки можуть кохати одна одну. Дві жінки можуть жити разом. Дві жінки можуть працювати разом. Але дві жінки самі по собі не можуть народжувати дітей. Те саме стосується і двох чоловіків», – пояснив він.
«Я завжди пропоную і намагаюся заохочувати людей враховувати докази. А докази набагато сильніші за ідеологію», – зазначив він.
Ліві були «розумаками» у привласненні соціальних рухів або проблем
Каст визнав, що ліві були «розумаками», оскільки «примазалися» до проблем охорони навколишнього середовища, прав жінок і здоров’я, і використовували їх на свою користь. Однак він запитав: «Хто більше піклується про навколишнє середовище? Ліва ідеологія чи ті з нас, хто вірить у життя? Ми».
«Хто більше захищає людей з інвалідністю? Хто справді піклується про них? Ті з нас, хто вірить у життя. Інші використовують їхні страждання, щоб сказати: “Вони зазнають дискримінації”», – заявив він.
«Ідеологічна лівиця використовує справу корінних народів, щоб стверджувати, що вони були пригноблені й упосліджені, що, можливо, було правдою 100, 200 чи 300 років тому, але сьогодні ми всі є частиною однієї нації. Ми маємо рівну цінність. Сьогодні у світі більше рабів, ніж тоді, коли рабство було законним. Хто бореться проти цього рабства дітей, права яких порушуються? Хто бореться проти рабства жінок, які є жертвами торгівлі людьми? Ми, тому що ми віримо в життя і свободу».
«Не чекайте, поки хтось інший зробить те, що ви можете зробити самі»
Тим, хто з комфорту своїх домівок заявляє: «Хтось повинен щось зробити», чилійський лідер відповів: «Не чекайте, поки хтось інший зробить те, що ви можете зробити самі. Що ви робите зі своїми дітьми? Ви приділяєте їм час чи завжди зайняті? Адже корінь цієї проблеми лежить у сім’ї», — зазначив він, закликаючи людей виділяти час винятково для свого подружжя і дітей.
У цьому контексті він виділив чилійську традицію під назвою «побачення щовівторка», яку він сам практикує зі своєю дружиною щотижня і яка полягає в «двох годинах на тиждень безпосередньої розмови віч-на-віч, дивлячись один одному в очі, без сторонніх».
Таким чином, «будується міцний фундамент того, що є основою сім’ї, – союзу подружжя. Якщо подружжя живе добре, то ймовірніше, що діти та їхнє оточення також будуть жити добре», – підсумував він. «А тоді легше виходити і мотивувати інших, бо я не можу дати того, чого не маю», – додав він.
«Аборт – це вбивство невинної людини»
«У Чилі можна побачити, що те, про що я говорив 20 років тому, є актуальним і сьогодні, – сказав Каст. – Я досі повторюю те саме. І саме тому сьогодні мені легше переконувати людей».
«Скільки людей у найближчі роки усвідомлять, що аборт – це вбивство невинної людини? Скільки людей через 20 років скажуть: “Що ми зробили з цими дітьми, віддавши їх на усиновлення одностатевим парам?” Ці діти мають право знати свою ідентичність».
«Так само, як радикальна лівиця своєю ідеологією часто завойовує серця і уми молодих людей, ми, не намагаючись їх контролювати, а апелюючи до їхньої свободи, впевнені, що саме вони стануть рушійною силою змін. Адже ці індивідуалістичні суспільства призводять до самотності. А людина – це соціальна істота, яка прагне зв’язків, яка прагне радості», – зазначив Каст.
«Саме молодь першою повстає проти державного тоталітаризму. Саме молодь першою усвідомлює, що сучасні системи соціального забезпечення, ті уряди, які поступово захоплюють повну владу, перетворюють своїх громадян на рабів — Welfare state — держави загального добробуту (або “соціальної держави”)», – стверджував він. Тому Каст висловив надію, «що саме молодь змінить ситуацію, яку ми переживаємо сьогодні».
Переклад з англійської: Назарій Петрів
Джерело: ncregister.com
*Католицький підхід «бути відкритим на життя» (openness to life) — це богословсько-антропологічна концепція, що розглядає людське життя як дар Бога, а людську плідність — як участь у Його творчій силі.
Це поняття базується на вченні Церкви, закріпленому в енцикліці Павла VI Humanae Vitae (1968), і включає такі ключові аспекти:
- Нерозривність значень статевого акту
Згідно з католицькою доктриною, подружній акт має два невід’ємні значення:
Єднальне (зміцнення любові та союзу між чоловіком і дружиною).
Прокреативне (спрямованість на зачаття нового життя).
Бути відкритим на життя означає не розділяти ці два значення штучно (наприклад, через контрацепцію).
- Подружжя як співпрацівники Бога
У католицькому розумінні батьки не «виробляють» дітей, а стають співтворцями разом із Богом. Відкритість на життя — це визнання того, що Бог є володарем життя, а людина — його служителем. Кожен інтимний акт має залишатися «per se» (сам по собі) відкритим для передавання життя.
- Відповідальне батьківство
Цей підхід не означає обов’язок мати максимально можливу кількість дітей. Церква навчає принципу «відповідального батьківства», який дозволяє подружжю, з вагомих причин (фізичних, економічних, психологічних), регулювати народжуваність, але виключно природними методами (спостереження за циклами плідності), не порушуючи саму природу акту.
- Етичний вимір
Це стан готовності прийняти дитину, навіть якщо вона не була запланована. Це протиставляється «культурі контролю», де дитина сприймається як «проєкт» або «аксесуар», а не як особистість із власною гідністю від моменту зачаття.
Резюме: Це філософія життя, де любов, секс і дітонародження сприймаються як єдине гармонійне ціле, засноване на довірі до Божого задуму та повазі до біологічних процесів людського тіла. Вичерпну інформацію про цей підхід можна знайти у розділах про сім’ю в Катехизмі Католицької Церкви.
Також читайте: Прем’єр Італії Джорджа Мелоні народилася тому, що її матір обрала життя
Аборт і голосування на виборах. Чого навчав кардинал Йозеф Ратцінґер?
Повязані записи
