Серед усіх філософських визначень та сентенцій про Європу, як не дивно, але дуже влучним вважаю слова письменника Брема Стокера: «В Європі є щось, чого немає більше ніде. Не дарма її називають Старим Світом. Але при цьому люди знаходяться в пошуках новизни». Про цьогорічний Екуменічний соціальний тиждень у Франції, який поставив перед собою виклик розпізнати ту Європу, до якої ми всі прагнемо, поспілкувались із Оксаною Іленьків, керівником проекту Екуменічного соціального тижня в Україні (Інститут екуменічних соціальних студій Українського католицького університету), викладачем НУ «Львівська Політехніка», яка безпосередньо взяла участь у цій події міжнародного масштабу.
– Оксано, розкажіть будь ласка, чим особливий цьогорічний Екуменічний соціальний тиждень у Франції, який тривав протягом 18-19 листопада 2017 року?
– Тема такого вже традиційного заходу цього року була унікальною та надзвичайно актуальною «До якої Європи ми прагнемо?». Якщо зважати на те, що як наше, так і європейське суспільство переживає час великих викликів, то варто зауважити, що саме розуміння етичного та морального контексту поняття «Європа» є ключовим.
Ми проходимо час великих змін, молодь перебуває на перехресті вибору нових орієнтирів, тому ця екуменічна конференція дала відповіді на безлічі запитань, зокрема: як ми можемо і повинні співіснувати одні із одними, попри всі відмінності. Вважаю, що центральним меседжем заходу стала сентенція «єдність – у розмаїтті».
– Чому Ви виділяєте саме цю думку?
– Європа, до якої ми прагнемо, – це багатогранна складна концепція. Говорячи «ми», я маю на увазі українське суспільство і країни, які вже перебувають у Євросоюзі. Адже Європа – це насамперед духовна категорія, а вже потім кордони, безвізи, декларації тощо.
Сучасне суспільство переживає кризу людських взаємин, відбувається важке протистояння стереотипам, боротьба зі страхами. Але при всіх цих труднощах кожна культурна традиція, кожна релігія має велике джерело натхнення. Саме спільний діалог заради побудови миру є основою духовної Європи: коли відбувається така міжнаціональна, міжрелігіййна, міжнародна комунікація тощо, але всі ми зберігаємо та цінуємо свою ідентичність, свої неповторні традиції.
– Що Вас найбільше вразило під час Екуменічного соціального тижня у Франції? Можливо, були доповіді або ж події, які запам’ятались найяскравіше?
– Дуже важко виділити щось одне, адже програма заходу надзвичайно насичена, а спікери – дуже цікаві. Під час заходу дискутували і про щоденну Європу, і про культурні ресурси, очікування молоді, і духовні виклики.
Дуже емоційними були доповіді Енріко Летти, колишнього прем’єр-міністра Італії, декана Школи міжнародних відносин в Парижі, президента Інституту Жака Делора; Веронік Фейет, президента «Secours Catholique»; Жерома Віньйона, почесного президента «Соціальних тижнів Франції»; Антуана Аржаковського, доктора історичних наук, екс-дипломата французького МЗС, професора Українського католицького університету тощо.
Крім того, під час цього Соціального тижня приємно вразила ще одна культурна подія, така собі арт-інновація – це читання віршів різними мовами світу, а також музичні композиції, які підготували представники країн Євросоюзу.
– Що б із досвіду свого перебування на Екуменічному соціальному тижні Ви б хотіли почерпнути для своєї роботи?
– Насамперед наступний Екуменічний соціальний тиждень в Україні, який організовує Інститут екуменічних студій Українського Католицького Університету, буде проходити уже в оновленому форматі. Плануємо залучати більше молоді, шукати спікерів, які зможуть поділитись своїм життєвим, професійним та духовним досвідом, знаходити нові локації для проведення лекцій, конференцій, воркшопів тощо.
Нагадую, що цього року ювілейний X Екуменічний соціальний тиждень «Гідність-Служіння-Солідарність» в Україні відбувався не лише у Львові, але й у Києві – вперше за всю історію.
Для мене Екуменічні соціальні тижні у Франції та Україні – це неповторний досвід та унікальна можливість спільно будувати мир і суспільство без стереотипів, комунікувати без кордонів. Перед нами відкрито безліч можливостей, але маємо усвідомлювати свою відповідальність. Бо Європа – це кожен із нас, це наша совість, відповідальність, солідарність, милосердя, наше бажання жити у світі, сповненому перспектив, надій, любові та ентузіазму.
Підготувала Лідія Батіг
Повязані записи
