3 роки тому Координаційна рада з питань душпастирства у кризових ситуаціях Патріаршої курії УГКЦ започаткувала тематичні одноденні семінари для дружин та матерів учасників АТО. Фахові психологи у співпраці із священиками розповідають, як пережити втрату, прийняти і зрозуміти демобілізованого чоловіка та де віднайти ресурси. “Психологічний десант” із вересня 2017 побував у Новому Роздолі, Івано-Франківську, Бродах, Запоріжжі, Дніпрі, Полтаві, Чорткові та Одесі. Найближчим часом зустрічі відбудуться у Львові, Галичі, Ужгороді та Маріуполі. З цієї нагоди ми поспілкувалися з адміністративний асистентом Координаційної ради, координатором напрямку служіння для дружин та матерів учасників АТО, Іванною Гудь та психологом Центру психічного здоров’я Шпиталю імені Митрополита Андрея Шептицького, одним із спікерів семінарів Боженою Милян.
– Коли вирішили започаткувати семінари?
– Щодо ідеї, то вона виникла у 2015 році. Із перших днів війни Церква не залишалася осторонь. Згідно постанови шістдесят п’ятої сесії Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ 14-15 листопада 2014 року було створено Координаційну раду. Її очолює Преосвященний Владика Богдан Манишин, єпископ-помічний Стрийської єпархії. Відтоді ми роздумували про напрямки допомоги для усіх категорій осіб, які постраждали внаслідок бойових дій. Серед них були дружини і матері, які у свій спосіб переживають цю війну. З часом ми розуміли, що не завжди бійці, а також їхні родичі готові прийти із конкретним запитом до психолога чи психотерапевта. Тому вирішили організовувати такі психоедукаційні семінари і їздити по районах, згодом областях України, щоб розповідати про психологічну травму, посттравматичний стресовий розлад та зріст, пережиття втрати, щоб розвіювати певні стереотипи. І ці зустрічі стали доволі ефективними, бо люди відчули, що травми війни можна подолати і звертатися до фахівців – це нормально.
– У якому форматі відбуваються семінари?
– Семінар триває один день. Він розпочинається з молитви. Загалом є три основні теми. Доповідь психолога триває одну годину двадцять хвилин. Між заняттями маємо кава-перерви. І це не лише час, щоб підкріпитися, але також поспілкуватися, познайомитися з іншими учасниками, а також, щоб запитати поради у психолога чи священика. Також є обідня перерва. Наприкінці навчального семінару підсумкове слово має священик.
– Як обираєте теми семінарів?
– Кожна тема є попередньо обговорена з фахівцем-психологом і затверджена у керівника Координаційної ради. Іноді ми формуємо їх на запит групи, інколи – пропонуємо від свого бачення на конкретну потребу. Є певні рівні семінарів. Спершу ми розповідали про пережиття війни і втрати, психологічну травму, депресію, суїцидальну поведінку. Наступного року їхали до тієї ж аудиторії (коли вже за рік побували у всіх єпархіях і екзархатах, провели загалом 15 семінарів) і говорили вже про інший рівень, про базові потреби та ресурси самих дружин учасників АТО, про їх емоційне вигорання та вміння піклуватися про себе. І третій рівень наших семінарів зосереджений на сім’ю учасника бойових дій. Коли військовослужбовці повертаються додому, з’являється нова тема щоденних стосунків. Адже чоловік змінився і дружина теж.
– Один семінар відбувається раз на рік, але чи цього достатньо?
– Нашою метою було також зробити так, аби ці дружини збиралися частіше разом. У кожному місті, де ми проводимо семінари, створені та функціонують групи взаємодопомоги. У них обов’язково є психолог і священик та вже за бажанням групи можуть запрошувати арт-терапевта,соціального працівника, чи юриста, залежно від запиту групи. Як правило, дружини збираються раз, чи двічі на місяць. Координаційна рада у кожній єпархії, чи екзархаті має свого координатора-священика, а вже їхнім завданням є знайти фахівця-психолога і спільно добирати теми.
– Отже, у семінарах Ви поєднали психологічний і духовний підходи?
– Відомо, що людина троїчна: дух, душа і тіло. І буває, що тільки одна, буває, дві, а то й всі ці три частини є зранені. Тому допомога пропонується комплексно, в одному випадку може допомогти психолог, в іншому – це вже завдання священика. У спосіб духовної опіки, чи розмови, чи сповіді, або, наприклад, поїздки кудись, прощі, людина може влитися у певну групу і відкритися для психологічного спілкування. Дуже важливо особі додати ресурсу. І Церква є його великим джерелом, потужним потенціалом, який наповнює людину. Бог є нашим лікарем. А добрий психолог чи священик, є інструментом у Божих руках.
– У яких випадках може допомогти священик, а коли варто звернутися до психолога?
– Одним із наших завдань є показати людям, хто такий психотерапевт. На жаль, існує багато упереджень, мовляв до психологів звертаються лише психічно хворі люди. А ми приходимо і показуємо, які ми є, розповідаємо про основи перебігу тих, чи інших психологічних процесів, пояснюємо як розпізнати проблему і як їй можна зарадити. Головне – це звернутися за допомогою. Священики також проходять особливі курси для того, щоб вміти відрізнити проблему фізіологічного рівня (якщо є ПТСР, то задіяні структури мозку) і екзистенційного, коли людина шукає пояснень і шляхів як жити далі. Ми говоримо про єдність духовного і психічного.
– Як саме Шпиталь імені Митрополита Андрея Шептицького долучився до проекту?
– Центр психічного здоров’я, який діє у Шпиталі має психологічний ресурс. У нас працюють фахівці психічного здоровя: психологи, психотерапевти та психіатр. Після зустрічей на Львівщині, учасники часто звертаються до Шпиталю за допомогою. Адже заклад надає довготривалу психотерапевтичну підтримку бійцям та їхнім близьким.
– Вже незабаром у Львові відбудеться черговий семінар. Яку він матиме тему і хто може долучитися?
– Він відбудеться 22 березня. За останні два роки багато навчальних семінарів для дружин та матерів учасників АТО у співпраці ми провели по єпархіях та екзархатах УГКЦ усією України. І розуміємо, що не менш актуальною і, на жаль, болючою ця тема є і у місті Львові. Запит на теми ми отримали від самих дружин. Вона буде наступною “Сім’ї учасників АТО: Шлях від болю до зцілення”. І серед підтем “визволення з полону агресії, чому боєць має багато злості і як з цим справлятися дружині і рідним? Засоби проти вигоряння дружини”, а також ми розповімо про зовнішні ресурси допомоги сім’ям учасників бойових дій, серед яких залучення до групи взаємодопомоги.
Розмовляла Оксана Бабенко
Фото надані Іванною Гудь
Повязані записи
