«Орієнтовна вартість реставрації цих сходів із заміною мереж – 1,2 млн грн», – Л. Онищенко про ремонт сходів на пл. Князя Ярослава Осмомисла

«Сходи є невід’ємною частиною і підходом до храму, де ми можемо подивитися і оглянути споруду. Але ці сходи є в дуже поганому стані, тому що йде їх підмивання водами, вони просіли від часу і їх потрібно реставрувати. Це буде перший крок, який передбачений у програмі реставрації храмів. Цього року ми плануємо виконати реставрацію цих сходів: вони будуть розібрані, буде укріплено підпірні стіни, буде проведено роботи із заміни мереж (там є каналізаційний колектор), а також ми плануємо перенести електричну підстанцію, яка там є. Цьогоріч ми зробимо проектну документацію на сам храм. Можливо, якщо будуть фінанси і час, то ми ще цьогоріч приступимо до виконання робіт. Орієнтовна вартість реставрації цих сходів із заміною мереж – 1,2 млн грн. Це не є дешева робота, але її потрібно обов’язково зробити. Здається, що це просто сходи, біля них немає багато роботи, але, як виявилось, є пов’язано багато різних інших елементів, які потрібно рятувати разом зі сходами: підпірна стінка і вся платформа, на якій стоїть церква.

Останній раз ці сходи ремонтували у 1970-х роках, вони дуже дивно змонтовані. Ці сходинки колись були кам’яні з пісковику, зараз вони вже гранітні, тобто не рідні. Цей ремонт не був порядно зроблений, не було укріплення схилу, що і є причиною руйнування храму. На цій території не має відведення грунтових вод, аби вони витікали і не завдавали шкоди споруді», – зазначила начальник управління охорони історичного середовища Лілія Онищенко.

Довідка

Церква Матері Божої Неустанної Помочі — греко-католицький храм у Львові, колишній костел Марії Сніжної. Один із найдавніших храмів міста, можливо, збудований німецькими колоністами у XVI столітті на місці давнішого дерев’яного з XIII століття.

Уперше згадується у 1344 році. Ряд дослідників припускає, що костел був збудований ще у XIII столітті. Володимир Вуйцик вважав, що костел початково був дерев’яний, а з 1350 року його вимурували наново з каменю. Відомо, що 1359 року храм вже мав статус парафіяльного. Документ 1358 року свідчить, що костелу вже тривалий час належав млин на Полтві. Цей документ підтверджує, що храм на той час вже давно існував (можливо давніше, ніж час першої згадки — 1344 рік). 1415 року парафію перенесено до латинської катедри, а костел став філіальним. У XIV—XV століттях Львів був оточений оборонним муром, а костел, який опинився за його межами, обнесли власним муром товщиною 2 м. Двічі храм був відбудований після пожеж 1623 та 1683 років.

Читайте також: “Цього року за кошти міського бюджету Львова капітально відремонтують сходи на пл. Князя Ярослава Осмомисла”

У 1750-1751 роках Станіслав Строїнський зробив фрескові розписи. Приблизно в цей же час храм був наново ґрунтовно переоснащений: встановлено шість вівтарів, лави каноніків, прелатів і вірних, сповідальниця — усе оздоблення у стилі бароко. 1763 року Львів із передмістями був поділений на шість парафій, і костел став центром одної з них. До парафії віднесли північну частину Краківського передмістя, а також села Клепарів, Голоско і Брюховичі. 1775 року храму було надано статус колегіати, однак уже у 1780 році всі колегіати декретом цісаря були ліквідовані. У XVIII столітті до північної стіни нави прибудовано одноповерховий будинок органіста.

У 1888-1892 роках була проведена перебудова за проектом Юліана Захаревича. Дерев’яне склепіння замінене на муроване, добудовано плебанію із невисокою вежею, власним окремим входом та огорожу від вулиці Сніжної. Прибудови виконані у неороманському стилі із нетинькованим цегляним муруванням. Під час перебудови усунуто старі вівтарі та виготовлено нові, знищено розписи Строїнського. У вікнах презбітерія 1890 року вміщені вітражі фірми «Tiroler Glasmalerei und Mozaik Anstalt». За проектом Захаревича фірмою Яна Дашека виготовлені металеві ґрати при головному вході. 1893 року живописцем Едвардом Лєпшим виконано ікони у неоготичному стилі, що імітували мозаїку.

Після Другої світової війни храм діяв ще до кінця 1940-х років. Пізніше його закрили, а парафію ліквідували. Частина внутрішнього оздоблення була знищена, а частина передана до інших храмів, до Музею релігії та атеїзму та до Історичного музею. У храмі розмістили склад. Була знищена скульптура Матері Божої, яка стояла перед входом. Ряд мистецтвознавців приписують її авторство Івану Георгію Пінзелю. Від 1988 року тут знаходився музей фотографії. 1995 року церква передана Львівській провінції Згромадження редемптористів, храм освячено як церкву Матері Божої Неустанної Помочі.

Джерело: сайт ЛМР