Ось і завершується мандрівка дорогою Великого посту. Перед нами останні дні, які проживаємо разом з Христом – перебуваємо спільно на Вечері з учнями, молимось у Гетсиманському саду, йдемо звивистими стежками на Голгофу, бачитимемо смерть і клопотання Никодима, який так дбайливо піклується про Тіло і з шаною кладе його до гробу. Ми будемо свідками багатьох подій, також примірятимемо на себе вчинки апостола Петра, святої Вероніки, Симона з Киринеї, розбійників, Пилата, воїнів, Марії Магдалини. Останні кроки – ніби підсумок того, що вдалося, а що ні впродовж цих сорока днів. Чи достатньо пропололи бур’ян? А, може, просто позривали вершечки, залишаючи коріння? Тим не менше Христос запрошує розділити світло Пасхи кожного, зокрема про це ми чуємо у слові святого Йоана Златоустого, яке зачитують у храмі під час святкового Богослужіння. Він приймає того, хто поспішив до святині першим, і того, хто прибув останнім. Таїнство Пасхи не має обмежень, воно не є ізольованим, не ексклюзивним для вибраних, бо Христос воскрес задля всіх і кожного зокрема. Та все ж готовність ввібрати у себе це сяйво залежить від праці над собою впродовж Великого посту.
Тому ми попросили читачів нашого сайту поділитися своїми враженнями від сорокаденної мандрівки
Отець-диякон Юрій Федів, голова Львівського ставропігійного братства св. ап. Андрія Первозваного, координатор інформаційного центру Львівської єпархії УАПЦ
Піст у розумінні кожного християнина, як любить висловлюватися словами святих отців Митрополит Галицький Андрій (Абрамчук) − це духовна весна. Цей час для мене особисто був і приємним, і важким. Багато праці, яку ми вклали у розвиток нашої Церкви, успішно розпочинає приносити користь. Саме в цей час на прохання та з благословення Блаженішого Макарія, Предстоятеля УАПЦ, ми розробили та офіційно відкрили сайт Патріярхії УАПЦ, який має за мету звістувати про життя нашого духовенства і вірних. Приємним було і відзначення 25-річчя часопису «Успенська вежа», який чи не єдиний, як релігійне видання, виходить щомісячно з березня 1991 року. Ці, на перший погляд прості речі, є історичними у житті християн України. З наближенням Воскресіння Господнього, радіє все на землі, радіє і моя душа, що вкладена праця у сфері християнської журналістики є корисною, як для Церкви, так і для інформаційного простору України.
Ірина Скоробогата, прес-секретар Тернопільської єпархії УПЦ КП
Коли людина починає більше турбуватися про своє спасіння: дотримуватися посту, часто та регулярно відвідувати храм, спілкуватися із духівником, читати Святе Писання, то неминуче зустрічає перепони на шляху свого духовного вдосконалення. Такі перепони, про які вона навіть не здогадувалася раніше. Кожен крок у пізнанні Бога – це нове завдання, новий виклик для грішної людини і часто – страх, невпевненість, сумнів. Щоб перемогти цей стан, потрібно просто не зневірятися, не втікати, а продовжувати робити визначене. На зміну страху може прийти не менш підступна омана, а саме – ясність, впевненість у собі. Пізнання Бога більше лякати не буде, і християнину здасться, що таємниць для нього уже немає. Ясність розсіяла страх, але вона й засліпила людину підкріпивши її самолюбство та відчуття власної важливості. Цей новий для людини стан змусив її не сумніватися в собі, додав безпечності. Це не дозволить навчатися праведному життю далі. Згодом, така людина вже починає чекати нагороди за свою боротьбу. Вона починає відчувати свою вищість, силу, порівняно з іншими людьми. Перемогти цю самовпевненість можна тільки розумінням того, що без Бога людина слабка і тільки завдяки Йому може досягти духовної досконалості. Щоб укріпитися у вірі та не дозволити ворогу людського роду зіштовхнути нас зі шляху християнського подвижництва, Святі Церкви Христової радять виховувати у собі смертну пам’ять. Тобто пам’ятати та розмірковувати, що у нас не так багато часу на гріхи. І потрібно жити згідно із Законами Божими, не боячись смерті фізичного тіла, а турбуватися про душу свою у вічності, зосередившись на покаянні.
Марта Зозуля, редактор молодіжного християнського порталу «ДивенСвіт», Патріарша Комісія у справах молоді УГКЦ, лідер християнського гурту «Територія душі»
Піст – то непросте духовне й фізичне випробування. Цього року я не відмовлялася від ніяких харчових продуктів, зате спробувала відмовитися від кількох «щоденних гріхів». Намагалася більше любити людей та шукати в них, насамперед, добрі риси. Це буває непросто. Найцікавіше, коли під кінець випробування недоліки чиїхось характерів або поведінки просто «сипляться» на тебе… Насправді, ще є кілька днів до Великодня – тож прошу в Бога допомоги. За ці 40 днів я зрозуміла, що піст – це не тільки гарна нагода випробувати себе, вдосконалитися, але й справді зробити ближчими свої стосунки з Богом. Коли ти щось собі постановляєш – то неодмінно стикаєшся з труднощами, але в цих труднощах відчуваєш, що маєш небесну підтримку;) І навіть якщо ти терпиш маленькі поразки, – знаєш, що Бог всеодно тебе любить.
Підготувала Юліана Лавриш
Повязані записи
