Паломництво до «Українського Афону: фоторепортаж

Минулого тижня медики зі Львова брали участь в одноденній прощі до Манявського Скита. До подорожі долучилися не лише медики, але й усі охочі віряни. Поїздку організували представництво соціального служіння «Елеос-Львів» у співпраці із Львівсько-Сокальською єпархією ПЦУ.  Традиційно  щороку проводять прощу для медичних працівників у святі місця. Однак таку ініціативу «Елеос-Львів» проводить для вірян вперше. 

Мандрівку розпочали з молитви, яку очолив отець Іван Данилів, ініціатор прощі для медиків. На початку подорожі мали змогу між собою познайомитися та поділитися наміренням під час подорожі до святого місця. Кожного з учасників об’єднувало спільне намірення – молитви за здоров’я рідних та  українських воїнів. 

Прочани зупинилися на території комплексу біля Манявського  Христовоздвиженського дерев’яного храму. Святиню «Карпатського Афону» заснували ченці 1240 року, які втекли з Києва, ховаючись від переслідувань. Саме Іов Манявський заснував чоловічий монастир, а преподобний Феодосій став першим настоятелем монастиря. Засновники цієї обителі преподобні Іов та Феодосій Манявські поховані під фундаментом храму. 

Перші монахи жили за строгим афонським уставом, тому уникали контакту з мирянами. Для цього вони пересувались підземними ходами. Чимало цінних сакральних артефактів не вдалось зберегти, адже святині на території «Карпатського Афону» не діяли понад двісті років. Вважають, що манявський церковний скарб монахи сховали у підземеллі, яке сьогодні недоступне через аварійний стан. 

Під час  спільної молитви акафісту до Богородиці, присутні мали змогу приклонитися до чудотворної старовинної ікони «Визволительки», написану на горі Афон у 18 столітті.  У храмі також зберігається чудотворна ікона «Ігуменя Манявська». Останню написали  у знак об’явлення Богородиці,  яка з’явилася у храмі в період чуми і наказала покаятись в гріхах. Чудотворна ікона вперше замироточила 2008 року, незадовго перед великою повінню. Вдруге  з ікони потекло миро 2012 року. Сліди від мироточіння залишились на чудотворній іконі. А з нею  сьогодні пов’язують чимало історій зцілень та вимолених прохань, з якими віряни звертаються до чудотворного образа.

Опісля прочани рушили до Спасо-Преображенського Скита. Тут, на вершині гори, розташований храм на честь Вознесіння Господнього та монастир. Сьогодні це місце називають «монашою землею». Здавна тут діяла школа старців, яких вивчали на служіння настоятелями в інші монастирі.  А сьогодні тут проживають два монахи.  Вони звершують служіння, а також проводять соціальну службу, відвідуючи лікарні, домівки й усіх, хто потребує їхньої підтримки.  

Неподалік розкинувся Блаженний камінь, з якого б’є цілюща вода.  Адже на цьому місці з’являлася Сама Пречиста Діва Марія першим монахам Скита.  З моменту закриття обителі зникло і джерело. Але з відновленням  монастиря вода знову почала витікати. За свідченнями ченців, неодноразово відбувалися зцілення цією святою водою. 

На завершення подорожі, прочани поділились своїми враженнями від поїздки. Пані Оксана працює лікарем-паталогоанатомом вже 11 років. Проте в прощі для медиків бере участь вперше. 

«У прощі до Маняви вирушаю вже втретє. Кожна поїздка неподібна на попередню. Зізнаюсь, що у прощу вирушала з іншими намірами. В цю поїздку вирішила їхати з подякою, а не з проханнями.  Адже зрозуміла, що моє життя і так щасливе. У цій мандрівці я знову пережила колективну дружність, якої бракувало під час пандемії».  

А пані Марія  вже вирушала у медичну прощу неодноразово. Вважає, що вагомим мотивом у  паломництві є об’єднання людей молитвою.

«У  прощі  потрібно пожертвувати собою, натомість можна отримати очищення та благодать. Такі поїздки дають духовну силу, переосмислюєш своє життя. На прощу я вирушала з питаннями, на які отримала відповіді під час перебування у Манявській святині».  

Керівник доброчинної організації «Елеос-Львів» та медичний капелан отець Іван Данилів зізнається, що вирішили зініціювати прощу для медичних працівників, щоб підтримати їх у   фізичному й духовному відпочинку. Попри перешкоди, священник розуміє, що поїздку організували недарма, адже кожен прочанин залишився під враженнями від візиту святого місця – «Українського Афону».