Зараз ми переживаємо час Христового Воскресіння – радісний період у родинному колі. (До речі, навіть з приходом цієї новини погода розквітла з подвійною силою). Поспішаючи до храму, так приємно спостерігати за наповненими кошичками з різними смаколиками, святково одягненими людьми, але найбільше – це звісно ж за малечею і людьми, які безупинно приходять до церкви. Під час Служби Божої справді можна відчути таку душевну теплоту, легкість і піднесення, особливо, коли звідусіль лунає: «Христос Воскрес!», і варто було б ще додати: «Воскресне й Україна!»…
Тим не менш, трохи прикро, що такий ажіотаж буває лише двічі на рік: на Різдво і Великдень. Бо так заведено, бо так треба, бо така традиція… Мені досі важко збагнути звідки таке взялося і повелося, що мені досі треба боротися, насамперед у собі, з цією парадигмою мало не кожного дня. І яка ж мотивація такої поведінки? Мовляв, а що ж скажуть люди?! Але ж вони багато чого кажуть…
Гадаю, що більшість людей, протягом літургії думають не про щось інтимне християнського характеру, а про своє – таке собі рутинне, буденне. Для прикладу, а що мені треба буде сьогодні загалом зробити, до кого написати/зателефонувати, куди піти… Саме тому, розуміючи людську природу, що важко втримати увагу довгий час на чомусь одному, отець неодноразово наголошує: «Будьмо уважні!», адже біля нас – Господь! Він присутній у Євангелії, Святому Причасті і, зрештою, серед нас: «Бо де двоє або троє зберуться в Моє Ім’я, там Я серед них» (Мт.18, 20)…
Тому нам варто навчитися знаходити час для Бога, як Він робить це для нас, щодня, щогодини, щомиті. Звісно ж у церквах є свої недоліки чи проблеми, проте це Храм Божий, саме домівка для Бога і нас разом з Ним. Господь Воскрес заради кожного з нас і він любить та чекає кожного! Christus est via, vita et verǐtas, тобто Христос є дорога, життя і правда (Євангеліє від Івана). Тож нехай його страждання на хресті не стануть марними…
Оксана Войтко
Повязані записи
