всечесному духовенству, боголюбивому чернецтву і всім вірним чадам Львівської єпархії Української Православної Церкви
“Який шлях найкращий? – Шлях покаяння.
Що є шлях покаяння? – Христос!“
преподобний Симеон Афонський
Возлюблені у Христі отці, дорогі брати і сестри!
З ласки Божої ми з вами вступаємо на поприще Великого посту. Свята Церква протягом підготовчих тижнів напередодні Святої Чотиридесятниці наголошувала на важливості і духовній користі покаяння, закликала нас від щирого серця простити образи та просити собі прощення у тих, кого ми вільно чи мимоволі образили. «Інакше марні будуть всі наші труди в майбутньому посту. Не прийме Господь наших численних земних поклонів, якщо в серці нашому продовжуватимуть жити образи на брата, зло і недоброзичливість до ближніх», – наставляв архімандрит Іоанн Крестьянкін.
Всі богослужіння днів Великого посту спрямовані на те, щоб зворушити погрузлу в гріхах душу людини, спонукати її до покаяння, запалити її бажанням очиститися від наслідків свого гріховного життя і заохотити її вийти за межі свого повсякденного існування в іншу реальність – в реальність Царства Божого. «Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне!» – закликав Іоанн Хреститель, який був постником і подвижником в пустелі іудейській. (Мф 3:2) «Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне!» – закликав Іісус Христос, вийшовши на проповідь після 40-ка денного посту у пустелі. (Мф. 4:17) Як бачимо, покаяння безпосередньо пов’язано зі спасінням, і треба намагатися гідно провести дні Великого посту, адже в цьому ми наслідуємо Господа нашого Іісуса Христа.
Час Великого посту для кожного з нас – це час посиленої духовної боротьби, час особливого напруження всіх сил і душевних і тілесних, бо за перемогу над гріхом і вічне життя з Богом змагаються як душа так і тіло людини. Хай душа наша спрямовує волю до посилення молитви, до нагляду за своїми прагненнями і помислами, до роботи над здобуттям християнських чеснот; заохочує звершувати справи милосердя. По мірі можливості будемо намагатися дотримуватися вимог тілесного посту, як спокути тіла: обмежимо себе в споживанні їжі, будемо старатися класти поклони на молитві вдома і у храмі. «Наскільки відмовиш тілу», – каже святитель Василій Великий, – «настільки й додаси своїй душі блиску духовного здоров‘я». Справді, без тілесного посту нема й духовного посту. В той самий час апостол Павло в Першому посланні до Коринфян стверджує: «Їжа нас до Бога не наближує: бо коли не їмо, то нічого не втрачаємо, а коли ми їмо, то не здобуваємо нічого». (1Кор. 8. 8)
Виходячи з цих, взаємодоповнюючих повчань, маємо пам’ятати: і постування, і молитва, і справи милосердя не є самоціллю, вони є лише засобами наближення до Благодаті Святого Духа, яку нам було даровано під час Святого Хрещення, і яка б вела нас шляхом радості у Христі. Проте ми втрачаємо цю Благодать, це відчуття присутності Бога в нашому житті внаслідок гріховного способу життя, подібно до євангельського блудного сина, який розтратив всі дари свого отця. Так само і ми, живучи лишень цінностями світу цього, втрачаємо Благодать, на якій будується Царство Небесне в наших серцях і душах. «Багатство благодаті, яке Ти мені дав, Спасителю, я, нещасний, без потреби віддалившись, даремно розтратив…», – читаємо слова покаянного плачу у каноні неділі про блудного сина, – «тому мене, що звертається, як блудного сина прийми, Отче милосердний, і спаси».
«Покаяння – це відновлення Хрещення», – вчить нас преподобний Іоанн Ліствичник, вказуючи на єдиний можливий спосіб навернення людини до первообразу, яким створив її Творець. «Покаяння – це донька надії та смерть відчаю», – продовжує преподобний повчаючи, що лише шляхом покаяння людина здобуває втрачений гріхом сенс буття – наслідування Царства Небесного та спасіння вічної душі. Власне, плодами покаяння завжди стають надія на Милосердя Боже та довіра Його Всеблагому Промислу. І лише покаянням ми відганяємо від нашого життя підступи диявола, котрий сьогодні густо сіє в наших серцях почуття відчаю та зневіри.
Протягом всього Великого посту посеред храму височить Голгофа, як нагадування віруючим про те, яку ціну заплачено за наше спасіння. І, слізно припадаючи до Хреста, на якому була розіп’ята Любов Божа, принесемо своє щире покаяння і будемо розпинати на ньому свої гріховні пристрасті, щоб в покаянні, смиренні і чистоті пройти поприщем Великого посту, пережити події Страсної Седмиці, присвячені спогаду про віддання Господа нашого Іісуса Христа на суд, про Його страсті і смерть на Хресті та гідно долучитися до світлої Пасхальної радості. Адже саме в цьому полягає зміст Великого посту – у Воскресінні, в переході від смерті до життя, в радості від того, що перемога Спасителя над смертю – це є перемога заради кожного з нас.
+Філарет,
Єпископ Львівський і Галицький
Великий піст
2016 р., м. Львів
Повязані записи
