Сьогодні, 1 грудня, згадуємо про одне із найстрашніших захворювань у світі, а саме – СНІД. Пригадую собі 2006 рік, а саме – 2 червня, коли завершила свою працю спеціальна нарада високого рівня Генеральної Асамблеї ООН, присвятивши зібрання темі СНІДу.
На цій нараді розглянули глобальну ситуацію із СНІДом, його поширенням, профілактикою та боротьбою. У глобальній доповіді про СНІД та у доповіді ще тоді чинного генерального секретаря ООН Кофі Аннана на цю тему відзначено недостатність і малоефективність існуючих програм. Причиною цього, на думку авторів доповіді і на думку генерального секретаря ООН, є недостатні зусилля і недостатня воля лідерів держав та громадських структур в справі впровадження програм розроблених міжнародними організаціями, в тому числі ООН.
Глобальна доповідь про СНІД визначила комплексний підхід до питання СНІДу. У ній зокрема йдеться про динаміку і тенденції поширення СНІДу та їх причини і про забезпечення різносторонніх підходів у справі зменшення впливу цієї пандемії. До заходів, що передбачені у цьому комплексному підході зараховано попередження, лікування і просвіта.
На мою думку, особливо цікавими є декілька моментів у цій доповіді, які стосуються профілактики СНІДу.
У доповіді, а надалі і в Політичній Декларації цієї наради, визнається, що найефективнішою дією із запобігання цій пандемії могла б стати зміна статевої поведінки і світоглядна зміна, яка стосується статевої та репродуктивної сфери (стаття 22 Політичної Декларації). Доповідь і Декларація визначають, що утримання від ранніх статевих стосунків, а також вірність є ефективним способом профілактики. І в той же час констатується факт, що цього неможливо осягнути, мотивуючи ціннісними, культурними, соціальними чинниками, які не дозволяють в певних суспільних середовища відмовитися від значної кількості партнерів, чи не передбачає такої ціннісної поведінки як вірність. З огляду на це, як необхідність, пропонується поширення чоловічих та жіночих презервативів як засобів, які на думку авторів мають до 80% ефективності щодо захисту від СНІДу (а за деякими даними до 70% та й то за умови високої якості виробу і належного застосування). Для такої цілі передбачається значне фінансування цієї статті видатків: закупівля і розповсюдження презервативів на мільярди доларів США.
Тут маємо колізію. З одного боку визначається, що, оскільки невпорядковані статеві стосунки з великою кількістю партнерів є одним із джерел поширення ВІЛ/СНІДу, то найкращим способом запобігання є зміна статевої поведінки на користь утримання від ранніх стосунків і подружня вірність. А з іншої сторони, визнається, що такої зміни годі осягнути і тому фінансується роздача презервативів, хоча і розуміють його недостатню ефективність. А цими діями формується думка у суспільстві, що не тип статевої поведінки є джерелом поширення пандемії, а відсутність презерватива. Тут слід зауважити, що щороку виділяють мільярди доларів на розповсюдження презервативів, а динаміка поширення СНІДу не вповільнюється. Чи можна за таких обставин досягти результату зі зменшення динаміки поширення СНІДу? Це питання видається риторичним рівно ж, як питання про те, чи комусь часом не є вигідною розробка саме таких декларацій і саме таких програм. Нагадуємо: таку стратегію боротьби з ВІЛ/СНІД у цій же доповіді визнано малоефективною.
Чи є альтернатива розповсюдженню презервативів як одного з елементів запобігання ВІЛ/СНІД?
Засновник і президент “Фундації Американських Сімей” Мерседес Арзу Вільсон, обрала у цій справі саме зміну світоглядної установки на статеву сферу і на статеве співжиття. Посилаючись на різні дослідження вона стверджує, що кампанії з розповсюдження презервативів з метою запобігання поширенню СНІДу чи інших захворювань що передаються статевим шляхом, а також з метою зменшення кількості небажаних вагітностей, осягають протилежного результату. Тому що такі програми ведуть якраз до утвердження ліберальних поглядів на статеве життя і утверджують світоглядну установку, що велика кількість партнерів є нормою. Таким чином ці кампанії не лише не усувають проблеми, а навпаки суперечать поставленій цілі.
У своїй доповіді на XXI міжнародному конгресі родин у Любліні Мерседес Вільсон подає статистику досліджень, які проводилися з 1984 до 2003 року, і які свідчать про те, що динаміка росту поширення ВІЛ/СНІДу прямо пропорційна динаміці росту кількості розповсюджених презервативів. Натомість програми, що пропонували статеве стримання до шлюбу і статеве життя лише у шлюбі давали бажаний результат. Наприклад, в Уганді, країну, яка серйозно уражена цією пандемією, через програми, які скеровані на прищеплення світогляду, який передбачає статеве стримання до шлюбу і секс лише у шлюбі, було досягнуто суттєвого зниження динаміки поширення ВІЛ/СНІДу. Подібні програми також призвели до зменшення кількості небажаних вагітностей до 86% (дані зі штату Каліфорнія, США). Таке досягнення стало наслідком зміни світоглядних установок на статевість людини і орієнтування на такі цінності як любов, вірність, і повага до інтимності іншої людини та її гідності.
З огляду на наведені дані залишається ще одне риторичне запитання щодо мети деяких міжнародних організацій, які люббіюють свої програми в Україні. Шукаючи відповідь на це запитання, слід врахувати дві речі: 1) Всесвітня організація охорони здоров’я (ще одна структура ООН) зізналася що в продовж 40 років своїми порадами шкодила матерям стосовно дитячого харчування; 2) якщо невідомо про що йдеться у якихось програмах, то значить йдеться про гроші, а якщо не про гроші, то про дуже великі гроші. А здоров’я і життя людей не враховується. Тим більше що за твердженнями ще інших ООНівських структур у нас перенаселення – людей забагато.
Юрій Підлісний
Доктор філософії, викладач філософії в Українському Католицькому Університеті.
Повязані записи
