Не дивлячись на пандемію лунають колядки та вінчування. Час локдауну можна провести в колі сім’ї та рідних. Весь цей святковий настрій просякнутий таємничістю та духовністю. Але не всі люди розуміють де закінчується християнство і починається поганство, а то й взагалі сатанізм. Багато людей у соціальних мережах виставляють фото зі святкових Служб, а через день – світлини з гадань та ворожбитства. Коли священики роблять зауваження таким людям, то вони заперечують, будь-яку, містичність цих дійств та говорять, що це просто заради цікавості. Нерідко приходиться чути, що колядки теж є частиною шаманства.
Православна Церква завжди боролася з магією та чаклунством. Будь-які гадання, ворожіння, замовляння вважаються гріхом і суворо засуджуються Біблією (Втор. 18: 10-12).
Багато людей через свою непоінформованість беруть участь у масових гаданнях. Дивує на таких заходах присутність християн, які чомусь закривають очі на Біблійне вчення щодо будь-якого виду ворожіння та чародійства.
Колядки та щедрівки не є окультизмом. Тому потрібно розрізняти духовне від містичного.
Колядка – це різдвяна пісня-прославлення, в якій (в основному) оспівується народження Месії – Ісуса Христа. Колядки традиційно містили побажання здоров’я, радості та духовного багатства. Виконували їх діти і молодь, а подекуди і дорослі. Ватагами вони ходили від хати до хати, тримаючи в руках зірку, що нагадує про народження Спасителя, та виконували пісні, а натомість отримували гостинці.
Якщо колядки співали на Різдво, то щедрівки та вінчування (побажання) виконували та виголошували на Старий Новий рік. Щедрівки — величальні стародавні українські народні обрядові пісні. В них висловлюється побажання багатого врожаю, добробуту, приплоду худоби, доброго роїння бджіл. Щедрівки і колядки відзначаються своїм глибоким етичним змістом і великою мистецькою красою. Основні їх мотиви – християнська любов, милосердя, глибока пошана до Бога та Його Матері.
Щедрівки відрізняються від колядок неодмінним приспівом «Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на здоров’я».
Колядки, щедрівки та вінчування не слід вважати атрибутом магії та чаклунства. Адже, прославлення народженого Спасителя і побажання добробуту та здоров’я не мають нічого спільного з окультизмом.
У слов’янській традиції ворожіння – це ритуал, що спрямований на контакт з потойбічними силами. Із самої назви можна зрозуміти, що йдеться про вгадування, спроби дізнатися щось невідоме з минулого чи майбутнього. Людське бажання знати наперед та цікавість до того, що відбувається у духовному світі переросли у цілу течію, яка відома під назвою – окультизм. Кожна спроба ворожбитства – це процес контакту, спілкування із представниками нечистої сили, на чолі із сатаною. Ось що говорить про диявола Біблія: «Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді» (Ін. 8: 44). Але чому це «працює», чому часто збувається те, що нагадали? Таке питання може виникати у людей, які своє уявлення про сатану сформували на основі казкових кумедних і часто безпорадних рогатих чортиків. Насправді демони – це злі впалі ангели, які є значно розумніші та могутніші від людей. Вони досконало знають наше минуле, а також можуть робити прогнози на майбутнє (бо мають ангельську природу). А той факт, що інколи гадання збуваються є також обманом сатани. Тільки брехня не у тому, що інформація правдиво спрогнозована, а у тому, що отримана не безплатно.
А плата за цікавість – загублена душа людини!
Протоієрей Діонісій Буренко
Повязані записи
