Зараз ми живемо у непростий час. Навіть не знаємо, що буде завтра. Ну, і хотів би поділитися з вами декількома думками. Найперше щодо паніки: вже декілька тижнів закордонні засоби масової інформації, базуючись на даних розвідки, говорять про плани Росії, які щораз, то стають ймовірнішими щодо вторгнення в Україну. Звичайно, що тут дуже часто заперечують це, говорять про те, що західні медіа дещо перебільшують, сіють паніку. Деколи доходить до абсурдних тверджень представників влади про те, що немовби навмисне нагнітається ситуація. Але, насправді, пригадуючи цю війну, яка триває вже вісім років, пригадуючи 2014, 2015, 2016 роки, то ми ж діяли в такий самий спосіб. Дуже багато провокацій ворога, які привели би до трагедії, були зірвані тим, що наша розвідка вчасно про них попереджала. Не раз було таке, що розвідка дізнавалася про наміри ворога зробити обстріл, і дуже багато речей не сталося саме завдяки цьому попередженню. І, власне, зараз так діє цивілізований Захід. Більше того, скоріше за все, 16 лютого не сталося вторгнення саме тому, що плани ворога були викриті, попереджені, висвітлені. Тому всі ці попередження, які і далі лунають, ці попередження, які містять реальні факти, відображають плани, які є в Росії. Ці попередження нас вже врятували і рятують. І якраз це не нагнітання паніки. Паніка зазвичай виникає якраз через невизначеність. Паніка виникає у спостерігачів. Тобто, коли людина сприймає все навколо себе і є просто спостерігачем, тоді, так, вона буде панікувати. А коли людина приймає рішення щодо того, що вона робить, тоді далі починається праця саме по цьому рішенню. Те, що відбувається зараз, – це наслідок умиротворення агресора, але радше це наслідок цих компромісів. Рано чи пізно ціну потрібно буде платити: ціну за свободу, ціну за гідність. Просто чим пізніше, тим це дорожче коштує. Вартує пам’ятати декілька речей, зокрема те, що компроміс зі злом – це вже поразка добра. Зберігайте спокій, моліться, підтримуйте ЗСУ. А також думайте про безпеку, готуйтеся до надзвичайних випадків, але надійтеся на Бога. Вірте, моліться, боріться і не бійтеся.
прот. Ігор Цмоканич, сотрудник храму Успіння Пресвятої Богородиці Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ (м. Дрогобич)
За матеріалами відеоблогу прот. Ігоря Цмоканича для ресурсу «Варто – Галицькі Новини»
Повязані записи
