На півночі Ізраїля знаходиться озеро, яке юдеї, а зараз і ізраїльтяни, називають морем. У Біблії воно згадується, як Генезаретське, Галилейське море. До речі, озером його назвали тільки чужинці, самі юдеї назвали його морем. Це море було не тільки свідком більшості чудес Христа, воно, до певної міри, стало і аудиторією Його проповідей, промов, повчань.
І саме про випадок, коли проповідь Ісуса і чудо стаються на березі цього моря, ми сьогодні чуємо. Ми, найперше, бачимо рибалок, які, як і належиться, вийшли вночі, щоб зловити рибу. І ловили аж до самого ранку, проте цього разу нічого не зловили. Так воно часто буває. І ось на світанок вони вирішили плисти до берега, щоб полагодити сіті, відпочити і згодом знову рушити вночі на ловитву. Так само зранку на березі сходилося багато людей, які хотіли придбати свіжозловлену рибу. І ось рибалки приплили, риби немає. І якраз у цей момент надходить Ісус. Петро і інші рибалки уже полоскали сіті, переглядали, а поки вони тим займалися, Ісус увійшов у один із човнів, дещо відплив і так з човна почав промовляти до народу. Вочевидь Петро і інші слухали, що Господь говорить. Попри свою втому, певну зневіру, і, мабуть, не зовсім добрий настрій, у тих словах Ісуса було щось, що спонукало Петра послухати. І він, рибалка, у той час більшість професій були династійними, з покоління в покоління. Він чудово знав, коли і де ловити рибу, він чудово знав, що вдень риба не ловиться, а якщо і десь є, то, напевно, злякана шумом того зібраного натовпу. Проте, коли Ісус каже до нього відплисти і закинути сіті на глибінь, і, можливо, саме за цю його відповідь Господь обере його головою апостолів. Так, він власне говорить про свій досвід, про те, що ми всю ніч ловили, якщо вночі не зловили, то що зловимо вдень. Проте, по слову Твоєму, закину сіті. І так зробив, і був вражений, бо була така сила риби, що сам не справлявся, закликав інших, серед яких були Яків, Іван, Андрій та інші. І ось це чудо, справді чудо, бо якраз рибалка чудово розумів, що природно так не буває. Це чудо вказало на те, Ким є Ісус, – що Він більше, ніж мудрий Вчитель. Тому вони кинули все і пішли слідом за Ним.
І ось ця євангельська розповідь – це не просто розповідь про покликання апостолів, це розповідь про нас. Ми так же само закидаємо сіті, робимо все правильно, так, як вміємо, знаємо, але чомусь бракує у житті змісту, бракує цієї «злапаної риби», зрештою – бракує плоду. І ось сьогоднішнє чудо нам показує, що якщо ми прислухаємося до Божого заклику, довіримось Богові, і послухаємося Його слова, – чудо обов’язково станеться, ми віднайдемо втрачений зміст, віднайдемо його на глибині. Так, євангельське слово, як і заклик Ісуса, часто протирічать нашому досвіду, вони дуже часто здаються якимось надто ідеалістичними. Проте, якщо просто довіритися і послухатись, – чудо обов’язково станеться. Отож, довірмося Божому слову!
Сотрудник храму Успіння Пресвятої Богородиці Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ (м. Дрогобич) протоієрей Ігор Цмоканич
Повязані записи
