прот. Іван Голуб: «Як то мило є дивитися, коли дитинка-малятко, склавши рученятка, щиро-прещиро молиться»

Мені, як священику, дуже часто доводиться чути, навіщо молитися, якщо Бог і так не чує моєї молитви? Тому у своїх роздумах, дорогі брати і сестри, я хотів би поділитися своїми міркуваннями про те, яке важливе місце повинна займати молитва у житті християнина. Всім відома народна мудрість, що молитва камінь точить і залізо ломить. Молитва підносить людину на висоти життя, дарована самим Господом Богом, щоб ми в Бозі і в любові між собою і в собі мали радість. Молитися означає розмовляти з Богом. Хто вміє молитися, знає багато молитов, як до святих, так і на необхідні потреби життя, той дуже щасливий. Бог себе всебічно відкрив – і відкриває людям, кожному по мірі сприйняття і можливостях – і все задля спасіння і життя вічного. Бог дав людині все, що в Нього є. Зокрема і безцінний дар слова, дар мови, з призначенням особливим способом спілкуватися з Богом та між собою. Нині є дуже важливими наукові технології, через які здійснюються багато відкриттів, але молитва – неперевершене відкриття, в якому людина сягає Бога, розмовляє з Ним, просить Його і отримує те, про що просить від самого Творця.

Книга-книг, свята Біблія, щиро інформує нас і про Бога та Божу волю, і про бесіди з особливими людьми – Божими обранцями. Бог повчає і попереджає, Бог милує, веде по життю і застерігає від усякого зла. Так було і так досі є. Книга Нового Завіту – Святе Євангеліє – пронизана спілкуванням людей з Богом і Бога з людьми через свого Сина – Господа нашого Ісуса Христа. Ученики Ісуса запримітили, як наодинці Він молився до свого Отця Небесного. Запалилися й самі бажанням теж вміти говорити з Отцем Небесним та просити про щось необхідне через молитву. – Ісусе! Навчи і нас молитися! Ісус навів їм слова молитви «Отче наш…». Молитви «Отче наш», «Богородице Діво», «Ангеле-хоронителю» знаємо з дитинства, їх промовляють навіть дітки, яких матусі навчили. Така мама з вірою в Господа є доброю опікункою своїм діткам, бо бажає їм бути здоровими, щасливими, а найбільше – щоби вони вірили в Бога, молилися Йому, а, досягнувши зрілості, життя своє вели в святощах законів Божих. Як то мило є дивитися, коли дитинка-малятко, склавши рученятка, щиро-прещиро молиться, веде молитовну розмову з Ісусиком, Пресвятою Богородицею, своїм Ангелом-хоронителем. Поруч – щаслива, осяйна мати пильнує, щоби молитва була гарно виконана. Дитинка завершує молитву: «Бозю, дай здоров’ячка моїм татові, мамі, дідусям, бабцям і мені, щоби і день був для всіх щасливим». Молитва дітей дуже приємна Богу і всім святим. Дитяча молитва – ангельська, щира, з великою вірою і чиста, як сльоза. Ісусова любов до діток завжди була і є особливою. Пригадаймо, як Він повчав людей. Діточки тіснилися до Господа. Батькам видавалося, що діти заважають Ісусу. Він знав про це, бо Господь все знає. Поставив діток перед себе і сказав до батьків: «Будьте, як діти, бо таких є Царство Небесне». Церква Христова багато уваги приділяє батькам щодо правильного виховання дітей. Чому? Бо діти, виховані у вірі Христовій, є гарним майбутнім суспільства. Міць і культура держави. Любов і відданість Богу, Батьківщині, своєму народові. Для наслідування християнська молодь завжди мала і має образи життя святих і тих світочів, які при житті найперше любили Бога, свою Батьківщину і свій народ. Вони всім відомі. Прославлені нев’янучою славою, вони – взірець не лише для християн, а й для всіх живущих, що любов до Бога подібна до сонця, вона світить і не гасне, всіх обіймає, обігріває і дарує усе з найкращого, що є. Пригадаймо своїх матерів, їхні недоспані ночі, їхні слова, в яких були віра, надія, любов до Бога та щира молитва. Та молитва, молилися ми, як пішли в світ, чи не дуже, завжди була з нами.

Сам Бог творить чудеса. Кличе йти до Нього, бути Йому вірними, а Він не забариться зі своїми ласками і щедротами. Тим, хто щиро, правдиво вірує, хто молиться і будує міцні мости єдності віри, надії, любові між навіть ворогуючими сторонами, Господь щедро віддячує. Молитва вселяє упевненість, розвіює сумніви. Святі апостоли з вірою, молитвами перемагали царства. Молитви спасали маловірів, а вони потім ставали святими – так вірили, так молилися, що за віру навіть добровільно йшли на смерть. Ми всі сьогодні маємо молитися, вірити в силу молитви. Молитися за дітей, молодь і вчити їх молитися, любити Христову Церкву. Любити свою державу Україну, українську мову, рідні українські традиції, пісні, звичаї, любити свій край і шанувати величні надбання ще від предків. Про свою любов, молитву за свою паству величний св. Іван Золотоустий говорив: «Я щоденно вмираю за вас тисячу смертей… ваші гріховні звичаї як би розривають моє серце на тисячу дрібних частин». Так, може, діти, молодь і не знають цього, як розриваються батьківські серця, якщо хтось з їхніх дітей обирає собі згубні дороги. Може страшно і застережливо є, що «плачуть» ікони, з’являються видіння то Господа, то Богородиці, то святих. Ану ж бо це якісь застереження, щоби повернутися від гріховних збочень, що ведуть на явну погибель. Ісус безперестанно кличе всіх: «Прийдіть до Мене. Чого б ви не просили в Отця в Ім’я Моє, дасть вам». В одній книжці мені довелося прочитати досить повчальну історію. В  багатодітній сім’ї вмирала мати. Врятувати могла операція. Молодша з доньок сказала до хірурга: «Лікарю! Порятуйте нам маму! Ми хочемо, щоби вона жила». На те хірург відповів: «А мама навчила вас молитви?» – «Так!» – «То ви моліться, щоби мені Бог допоміг, а я робитиму все, що в моїх силах, аби матінка ваша жила і дарувала радість». Діти не плакали, а навколішки з якоюсь недитячою мужністю і впевненістю промовляли молитви, які знали. Лікар вийшов з операційної. Побачивши дітей зі складеними ручками і молінням, як у церкві, не стримав сльози. Всіх погладив по голівках і сказав: «Ваша молитва сильна, дітки. Мама ваша буде жити!» Отже, як бачимо з цієї історії, що молитва – це не приниження, не фанатизм. Це реалії живого спілкування з Богом. Завдяки молитві наші душі і серця наповняються благодаттю Божою. То ж закликаю всіх – молімося, дорогі брати і сестри, всі молімося Господу Богу, Його святим угодникам – і молитва спасе, підніме, допоможе, розрадить.

прот. Іван Голуб, викладач Львівської православної богословської академії ПЦУ