У Великому пості маємо для нашого фокусу образи дуже різних персонажів, серед них Варавва, якого побажав звільнити натовп замість Ісуса Христа, а також двоє розбійників, які разом терпіли Голгофу зі спасителем. Що означає бути у в’язниці власного гріха і чому кожен із нас схожий до цих злочинців роздумує протоієрей Назарій Лозинський, декан богословського факультету Львівської православної богословської академії ПЦУ:
“Тюрма, в’язниця – вже саме це слово викликає у серці кожного із нас дуже тяжкі, сумні і невеселі почуття. Ніхто не хотів би бути у тюрмі. Ніхто не хотів би бачити своїх рідних, близьких чи знайомих у місці ув’язнення. І ми часто не хочемо думати і згадувати про це страшне місце. Але сьогодні, у ці дні великого посту, ми бачимо у цьому сумному місці нашого Божественного Спасителя Господа Ісуса Христа. І у цьому місці перебуває інший в’язень, про якого ми також не раз чули. У в’язниці, у тюрмі томиться бунтар, убивця Варавва. Людині важко бути у в’язниці, важко насамперед духовно, а особливо важко є тій людині, яка готується до смертної кари. Людина, що готується до смерті, усвідомлює свій близький кінець, усвідомлює те, що дуже швидко закінчиться її земне життя і закінчиться не просто так, а це життя закінчиться у страшних муках. Це розумів і Варавва, він розумів, що дуже швидко він помре, скатований і розіп’ятий на хресті. Ми не знаємо, що творилося у його серці, і що він думав у цей час, але можемо бути певні, що у його серці були важкі переживання і важкі духовні страждання. І ось до нього приходять і кажуть: “Ти можеш бути вільний, Варавво, тебе звільняють. Ти можеш іти на волю”. Можливо, він одразу не повірив у ці слова, подумав, що воїни вчергове хочуть посміятись над ним перед смертю, але ні – справді його відпускають і він іде у світ. Напевно, він питався, чому його відпускають, яка є причина і відповідь могла бути такою: “За тебе буде розіп’ятий Ісус з Назарету, за тебе розіпнуть Христа”. Кожен із нас є той Варавва, ми є тим розбійником, який заслуговує за свої гріхи, за те, що не виконує волю Божу, не кориться тому, що казав Господь, на в’язницю. І в’язницею цією є пекло – місце вічних мук, і в’язницею цією дуже часто для кожного з нас є і наше теперішнє життя, коли нас ув’язнюють, сковують, зв’язують наші гріхи, наші пристрасті і ми стаємо тоді їхніми в’язнями і рабами. Як же радісно почути нам: “Іди на волю, за тебе розіп’явся Христос”.
Ми бачимо й інших розбійників, яким не так пощастило як Варавві. Це два чоловіки, що були розп’яті справа і зліва від Ісуса Христа. За них Христос не розіп’явся тоді. Вони були змушені нести покарання за свої злі вчинки, але, висячи на хресті, ці розбійники показали як можна залишатися в’язнями гріха, навіть не будучи у темниці. Один із розбійників зневажав і насміхався над Ісусом Христом, хоч сам переживав останні хвилини свого життя. Він помирав, але його не залишала злоба, бо він глузував над Праведником, над Святим Чоловіком, що несправедливо був розіп’ятий біля нього. Він був далі зв’язаний своїми гріхами, він далі був у темниці своєї злоби і його на волю не відпускала його власна совість. І бачимо іншого розбійника, що хоч був прибитий до хреста, помирав, але серце його було вільне, бо він розумів, Хто цей Розіп’ятий біля нього, він розумів, що цей Праведник не заслуговує смерті, він розумів, що цей Праведник заслуговує тільки жалю, співчуття і любові і тому, помираючи, захищає Його як може, а міг він у цей час захищати Його лише своїми власними словами. І от, дивлячись на приклад цих розбійників, ми маємо з вами, дорогі браття і сестри, задуматись: чи ми не перебуваємо у в’язниці наших власних гріхів і наших власних немочей, і наших власних пристрастей, чи ми не є зв’язані дияволом, а чи наша совість є чистою і чи ми, будучи тут, живучи в тілі, є вільними, не є рабами гріха, але є рабами Христа, є рабами Божими, бо бути рабом Божим значить бути вільним від світу, це значить просто бути вільним. Тому, заглянувши у своє серце, знайдімо там відповідь на питання: чи хочемо ми бути у в’язниці ненависті, злоби і гріха, чи хочемо бути друзями Божими і звернутись до Христа зі словами: “Згадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Своє!” – і у відповідь почути від нашого Спасителя: “Поправді кажу тобі: ти будеш зо Мною сьогодні в раю!” (Лк. 23: 42-43)”.
Повязані записи
