Жертва на храм – це дуже важливий елемент духовного життя християнина. В Старому Заповіті був закон про Десятину. Згідно з ним, усі юдеї повинні були приносити спочатку у Скинію, а потім в Єрусалимський храм, 10 відсотків з усього заробленого та вирощеного ними (Лев. 27: 30; Чис.18: 26; Втор. 14: 24; 2 Параліпом. 31: 5). Це був своєрідний засіб оподаткування з метою забезпечення потреб священиків та левітів у Старозавітні часи. Проте в Новому Заповіті ми не знаходимо наказів чи навіть рекомендацій, щоб християни дотримувалися системи Десятин. Апостол Павло зазначає, що віруючим слід відкладати частку їхнього доходу задля підтримки Церкви (1 Кор. 16: 1-2).
Розмірковуючи далі можна підмітити, що після приходу Христа-Спасителя старозавітна Десятина залишилася як «рекомендований мінімум» пожертв для християн. Тим не менше, віряни не повинні почувати себе зобов’язаними завжди віддавати десяту частину своїх доходів. Потрібно жертвувати стільки, скільки дозволяють можливості. Інколи це означає жертвувати більше за Десятину, в інших випадках може бути менше. Все залежить від можливостей людини та потреб Церкви.
Апостол Павло в настанові до коринфських християн пише: «Кожен хай дає за велінням серця, а не з жалем чи з примусу, адже Бог любить того, хто дає з радістю» (2 Кор. 9: 7). Кожному християнинові слід ревно молитися та шукати Божого благословення у тому, яким чином і скільки жертвувати (Як. 1: 5).
Слід запам’ятати, що Богу не потрібна конкретна сума. Він хоче, щоб ставши на стезю духовного поприща ми присвятили Йому все своє життя без залишку.
Приклад «Десятини» та жертви показала нам бідна вдова. Вона принесла до храму дві лепти – все що у неї було (Мк. 12: 38-44); віддала все, щоб отримати від Бога неймовірно більше.
Християни повинні самі вирішувати, скільки їм потрібно складати пожертв на храм та утримання священика, а скільки витрачати на допомогу бідним та нужденним.
Прот. Діонісій Буренко
Повязані записи
