Господь усім нині дав можливість задуматися про власне життя та його плоди. Всі ми добре знаємо слова Ісуса Христа: «Кожне бо дерево, що не приносить доброго плоду, буде зрубане та вкинуте у вогонь» (Лк. 3:9). Християни зобов’язані приносити добрі плоди. Насамперед це плоди Духа Святого та сила духа християнина. Ми повинні замислитися над риторичними запитаннями: Чи мої діла угодні Богові? Чи плоди моїх трудів не є гнилими? Чи моє життя тотожне Євангельській звістці?
Роздумуючи над темою преображення власного життя, віряни замислюються про антиподи гріхів – добрі справи. Адже ніщо так не спонукає до добра, як вигляд гріховної недосконалості.
Ну що ж, давайте поміркуємо… Ніщо так не сприяє людській чванливості, як влада – господарча чи суспільна, грошова чи воєнна, політична чи державна. Погляд на світ, який нас оточує, дає можливість бачити різні природні стихії: вітер, воду, вогонь, землетрус, випромінювання тощо, які людина пізнала і навчилася практично використовувати. Також ми розрізняємо фізичні сили, але найбільш таємнича сила духу, під якою слід розуміти силу думки: властивість планувати, міркувати, осмислювати, винаходити. Духовна сила перемагає зло і знищує гріх, формує характери і допомагає протистояти дияволу. Сьогодні ця сила дає перемогу, а завтра дасть вічну нагороду.
Така духовна сила потрібна не тільки церковнослужителям, але і всім чадам Церкви Христової. Із книги Діянь (1: 8) видно, що сила Духа Святого дається Церкві для того, щоб вона свідчила про Христа. Якщо вбити дерев’яний кілок в землю, то не буде ніякого результату. А якщо витягнути кілок і на тому місці посадити дерево, то воно пустить коріння, виросте і принесе плоди. Під ним будуть ховатися звірі, а в кроні будуть щебетати птахи. Дуже велика різниця між деревом і простою палицею. Слід кожному християнину поставити собі запитання: «Хто я в Церкві, мертвий кілок чи дерево, яке приносить плоди?»
Усі віряни повинні застосовувати свою силу на славу Божу, тільки тоді наші таланти будуть корисні і нам. Ця сила зробить християн духовно багатшими і наповнить всіх великим старанням Божественного служіння. Про силу духу пророк Єремія сказав: «Було в серці моєму, як палаючий вогонь, вкладений в костях моїх» (Єр. 20: 9). Вона зробить проповідника красномовним, серця людей запаленими вірою. З цією силою юнак може протистояти Голіафу. Тому ця духовна сила потрібна як духівнику, так і будь-якому християнину, щоб їхнє служіння Богу мало більший успіх.
Проповідувати Христа в жодному разі не означає намагатися Його нав’язувати. Євангеліє – це не лещата, які стискають свідомість іншого. Один християнський місіонер дуже символічно описав всеосяжну любов Божу: «Коли ми стоїмо біля вогню, він нас зігріває. Коли ж вогонь любові Божої у нас, хіба не освітлює він усіх, хто поруч, навіть якщо ми не здогадуємося про це?»
Дорогі християни, палаймо духовно, щоб стражденні та знеможені душі змогли запалитися від нас!
Повязані записи
