Я пригадую, коли моя коліжанка Юлія подарувала мені цей чудовий записник із барвистою тканинною обкладинкою, пошитий вручну її подругою – то ідея була записувати моменти й спогади, коли я почувалась винятково щасливою. Читаючи попередні записи – відчуваю, що так воно і було. Бо до деталей можу пригадати геть усе – де і поруч з ким я посміхалась, як тоді пахло повітря, і що відбувалось глибоко всередині мене у цю неповторну мить. Сьогодні якось все по-іншому, і я запитую себе щиро й подумки-пошепки – чи справді я щаслива зараз, коли у листопадовому світлі поміж золотих й багряно-червоних листочків видніється Замок Німфенбургу, палац, де народився відомий король Баварії – Людвіг ІІ, і де так багато змішаних спогадів та відчуттів.
Я дивлюсь на воду, яка безтурботно тече у штучному каналі, що веде до входу у замок, й мене перехоплює спокій, ніби усе втихомирюється всередині, стишується і приходить якась внутрішня рівновага, притаманна поверхні стоячого озера, що десь високо в горах увібрало мудрість й велич скель, мовчанку й лагідну усмішку неба… Якась внутрішня гармонія переконливо відлунює у мені голосом, й каже , що я щаслива по-особливому.
Тішуся благословенній тиші й неймовірно теплій погоді, яку подарував Творець, радію, що навколо так багато кольору, як казав Владика Борис (Ґудзяк) : «Господь для Тебе вночі стояв і розфарбовував кожний листочок, аби на ранок Ти мав таку прекрасну осінь.»
Я відчуваю себе щасливою, оскільки Бог кожного покликав відчувати щастя і носити його всередині себе так як мир і тиху радість, як світло й зворушливу щирість…Цього літа, коли я три тижні була у крихітному селі Тезе й жила у спільноті братів, чиє життя є паломництвом довіри на землі, то Господь в особливий спосіб відкрив мені серце, аби я поглянула на оте химерне щастя з іншого боку – із внутрішнього… Щастя як і Його Небесне Царство заховане глибоко всередині людської душі. Основна причина й сутність щастя – це Ти сам, це Господь, що є з Тобою, усі Його дива й благословення, які Він щедро дає Тобі на щодень разом із хлібом, як у молитві, яку навчав своїх апостолів Ісус. Люди звикли думати, що для того, аби бути щасливим завжди потрібно щось або хтось, ніколи не замислюючись над тим, що Господь покликав людину до щастя з Його любові, адже щастя – це природній стан Його найдосконалішого творіння й нічого не потрібно, аби бути щасливим – лише перебувати у присутності Того, Хто полюбив Тебе найбільше, просто підіймаючи голову до неба, або ж заглядаючи в очі ближньому…Первинно й глибинно людина самодостатньо й умиротворено, знаходячись близько біля Бога вже у своїй сутності є щасливою. А кохана людина, книги, кава, можливість подорожувати, улюблена робота, друзі й все інше – це те, що просто є «бонусом», так званим «додатком», до «основної програми», про яку написано декількома рядками вище.
Існує багато визначень і думок, які спробують пояснити, що насправді ховається за словом «щастя» і кожне з них правильне по своєму… Це і внутрішня робота над собою, і рішення, яке ми приймаємо кожного ранку, коли прокинемось, це розкіш бути самим собою, не соромлячись власної природи, правди, болів, хиб. Щастя – це не результат, але Ваш особистий виважений вибір, який Ви робите щодня. Ніщо зовнішньо не зможе зробити Вас щасливим, допоки Ви самі внутрішньо не зробите цей вибір бути щасливим, вдячним та радісним і тільки тоді, власне, Ви самі зможете ділитися цим омріяним щастям із ближнім і цілим світом. Станьте джерелом щастя й несіть його у світ – безкорисливо, тихо й щедро. Люди внутрішньо переконані, що добре й щасливо там, де нас нема. Зруйнуйте цей стереотип, носіть своє щастя й затишок у кишенях і серці, станьте світлом для інших й відкрийте їм таємницю, що можна бути щасливим просто так, від самої здатності плакати, бачити, рухатись, любити…
Щастя – це жити, як дихати. Так, якось сказав мені мій приятель Славко. Це кожною клітинкою вбирати у себе тепло й мрії цього дивовижного світу. Щастя – це відчувати, що Бог близько. Він поряд. Щомиті чекає, розуміє, приймає, прощає, обіймає і любить. Інколи, навіть, робить усе це одночасно. Щастя – це, власне, в особливий спосіб, відчувати, що Бог приймає Тебе, таким як Ти є – цілісно, правдиво, не ставлячи лишніх питань. Він створив Тебе й назвав своєю улюбленою дитиною, і Ти маєш найбільшу цінність в Його очах. Він є тут, аби утерти кожну Твою сльозу, навчити Тебе покинути страх й не боятись йти з Ним на глибоку воду…
Я щаслива, бо маю біля себе люблячого Тата, а перед собою – неймовірної краси осінь. Я можу бачити це все, писати про це у своєму чудовому записнику, й згодом ділитись з Вами своїми думками. Я можу всміхатись і радіти, дихати і плакати, чути і відчувати. Кажуть, що щастя – коли Богові більше дякуєш, ніж просиш. Я щаслива, бо маю за що сьогодні дякувати. Дякувати за Його знаки й присутність у моєму житті, за Руку, яка повсякчас мене веде. Бути щасливим – це мати лагідне й відкрите серце, відчитувати й розуміти Його підказки, просто забути про напругу й довіряти Богові як Його улюблена дитина. Це бачити нові можливості замість одних лише нових проблем. Щастя – це просто бути, тут і тепер. Обійміть усім серцем усміхненого Господа, зазирніть всередину себе, й Ви зрозумієте, що безмежно щасливі… Чи не так?
Авторка тексту: Іванка Захаревич
Автор світлини : Vijesh Kumar
Повязані записи
