У багатьох наших нотатках ми вже говорили і про святість в цілому, і про життя окремих святих подвижників. Говорили про те, що святі – це не «супермени», не якісь особливі мегалюди, котрі були наділені винятковими властивостями, щоб осягнути святість, а радше навпаки – такі ж звичайні люди як і ми, котрі, однак, зуміли бути вірними Богові до кінця і сказати Йому «так».
Говорили також і про те, що слово «святий» аж ніяк не є антонімом слова «грішник» і синонімом слова «безгрішний». Всі святі були грішниками, проте це не «кидає тінь» на їхню святість, адже в молитві єктенії Панахиди, зверненої до Спасителя чуємо: «нема бо людини, що жила б і не згрішила. Ти бо Один без гріха…».
Говорили ми й про те, що святими ставали люди, котрі до цього були дуже далекі від Бога. У наших нотатках ми вели мову і про ревного гонителя християн Савла, котрий став апостолом народів – Павлом, і про святого, котрий до навернення був хронічним алкоголіком – Мета Талбота, і про повію, котра стала великою преподобною пустинницею – Марію Єгипетську. Сьогодні ж свята Церква вшановує пам`ять іншої жінки, котра із блудниці стала рівноапостольною – Марії Магдалини.
Про цю Велику святу маємо близько десяти згадок у Євангеліях. Немає однозначної думки, чи є вона тією ж жінкою, котра перед Страстями нашого Господа вилила миро на ноги (в інших Євангеліях – на голову) Ісуса, та обтерла їх своїм волоссям, побутує також думка, що саме вона була тією жінкою, котру піймавши на перелюбі привели до Ісуса, аби «підловити його», і котрій він окрім вироку неосудження сказав також «більше не грішити». Достовірно знаємо лише те, що із Марії Магдалини Ісус вигнав сім бісів (Мр. 16,9)
Мабуть, це вигнання бісів, це неосудження, це прийняття і заклик до навернення і нового життя й стали точкою відліку, в якій померла для світу блудниця і народилась Велика свята. Народилась завдяки Христовій Любові. Любові всеперемагаючій, але любові вимогливій, котра окрім «люблю і приймаю» каже «покайся і навернись». Ця любов змінила життя Марії. Та, котру полюбили, і сама «багато полюбила».
Вона стала вірною ученицею, котра слідувала за Учителем в хвилини не лише радісні, але і найгірші. Зрештою, саме вона була однією із тих небагатьох, котрі залишились із Спасителем до кінця і не розбіглись. Саме вона разом із іншими жінками-мироносицями не побоялась рано на світанку прийти до гробу учителя, аби намастити його тіло за єврейським звичаєм. Саме така героїчність у служінні Учителю і Господу була винагороджена найкоштовнішою нагородою – саме Марія першою отримала звістку про Воскресіння і принесла її «учням і Петрові». Перша, котра зустрілась із Воскреслим. Тому і звемо її рівноапостольною.
У цей день пам`яті великої святої звернімо свої очі на її життєвий приклад. Бо справді є чому повчитись. В багатьох аспектах, головним із яких є правдива Любов. Не та, котра лицемірно гладить по голові і каже, що «все ок», а та, котра, попри «люблю» вміє твердо сказати «навернись», заради власного блага.
Варто повчитись того, що будучи «ревним християнином» не можна бути снобом і «ставити хрест» на тих, які, здавалося б, навічно втрачені. Не знаємо, може, вони теж з часом будуть Великими Святими.
Варто повчитись не ставити хрест на собі, а маючи перед очима приклад Марії вірити, що Христос безумовно любить і тримає обійми відкритими. Треба прийти, покаятись і жити в Ньому і з Ним.
Варто повчитись бути свідком Воскреслого і безстрашного голосити Благу вість, навіть якщо ніхто не вірить.
Варто наслідувати ту, котра «багато полюбила».
Володимир Мамчин
Повязані записи
