Деколи ангели знімають свої крильця і стають простими, живуть з людьми, щоб навчити їх любові.
Деколи тобі здається, що ти згубила свої крила, і не можеш знайти те місце в пам’яті.
Деколи бачиш ті самі місця, чуєш ті самі історії, переживаєш ті самі почуття.
Люди, як і колись, так і тепер – мінливі, затяті, зависні, самі перед собою грають ролі щасливих, а хто ж забрав їх радість?
Та вони ж самі – беруть і плачуть!
Деколи ти хочеш піти на край світу, щоб знайти своїх людей, скинути одіж, яка заковує душу і віддатися свободі польоту.
Деколи сон є найкращим ліком, деколи слово крає твою душу, деколи любов стоїть осторонь, деколи твої руки втомлюються писати, бо все не те, всі слова-коди, а ти хочеш простоти…
Хочеш – просто Любити.
Сестра Севастіяна (Карвацька), Голова Комісії УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я