Онлайн-одруження та онлайн-розлучення, цифровізація стосунків, виклики ШІ для людства, Церкви і окремої людини. Антихрист, цар Давид та штучний інтелект: що спільного?
Про це та інше в розмові з протоієреєм Михайлом Сиваком – ректором Львівської православної богословської академії, ключарем кафедрального Свято-Покровського собору Львівсько-Сокальської єпархії Православної церкви України.
Розмова у відеоформаті:
Дещо адаптована текстова версія подкасту:
Андрій Толстой: Сьогодні, отче, ми хотіли би поговорити про цифрові стосунки між людьми. Ми живемо в час, коли все переводять у «цифру»: гроші, інформацію тощо. Здається, були праві піфагорійці та Платон, які десь натякали, а десь – прямо говорили, що все є число?
Почнемо ми з питання, яке стосується нас, земних людей, тут і зараз: в Україні вже частково запровадили (дещо з цього має розпочатися в 2026 році) таке явище як онлайн-шлюб і онлайн-розлучення.
Отче, Ви писали книги про шлюб, тож сімейне життя – це Ваша тема. Як Ви – як священник – дивитесь на онлайн-шлюб та онлайн-розлучення? Наскільки ця річ взагалі доречна, шкідлива чи корисна – або, може, нейтральна?
Слава Ісусу Христу! Також завжди радий спілкуванню. І теми, які ми сьогодні будемо піднімати, справді актуальні, тому що зараз це частина нашого життя. На складні питання не може бути простих відповідей. Так само і на питання про онлайн-шлюб, онлайн-розлучення є дуже багато тез, відповідей, які можна навести.
Наприклад: що ми розуміємо під онлайн-шлюбом і онлайн-розлученням? Спочатку про онлайн-шлюб. Якщо йдеться про Таїнство (шлюбу, або подружжя), то, звичайно, Таїнство повинно звершуватися наживо. І наречений, і наречена, які готові створити сім’ю, повинні це робити в живому форматі, в спілкуванні одне з одним, в молитві одне з одним, щоб вся Церква була разом. Хоча, знову ж таки: коли говорити про Божу благодать і дію в межах простору і часу – це також питання дуже глибоке. Але традиційно все-таки якщо говорити про Таїнство шлюбу – воно повинно бути наживо.
Коли ж говорити суто про юридичний момент, пов’язаний із документами, розпискою у РАЦСі – то використання цифрових технологій можливе в тому випадку, якщо воно полегшує юридичну процедуру реєстрації для людини. Тобто все, що спрямоване для людини і на благо людини, є позитивним; все, що використовується проти людини, може з морального погляду бути негативним.
Якщо цифрові технології спрямовані в юридичному руслі покращити певні процедури суто з документами – то, звичайно, їх можна використовувати для блага, і це є користь для людини, тому що не потрібно вистоювати черги в різні інституції. Коли ми говоримо про духовний вимір шлюбу – то, звичайно, перевагу має живе спілкування, живі відносини, жива молитва.
Ось це явище онлайн-розлучення. Наприклад, у мене є знайомі, які розповідають, що в Німеччині розлучитися дуже важко. Інколи люди навіть передумують розлучатися, тому що це займає час – мінімум пів року, а інколи навіть і рік, і два. Дуже складна процедура – не тільки, щоб захистити права сторін і всі інші моменти: тут видно, що певною мірою держава хоче ускладнити цей (негативний для суспільства) процес для того, щоб люди не спішили розривати такі важливі стосунки як сімейні. Хоча Німеччина – секулярна держава, і часто ми говоримо про Європу як ту, яка забула християнські цінності, а ми тут ніби і храми будуємо, і в церкву ходимо… Але до Божих принципів, Божих заповідей там люди якось ставляться більш серйозно.
Зараз онлайн-розлучення – це п’ятнадцять хвилин, пів години. Здавалося б: люди хочуть, то нехай розлучаються. Але все ж таки має значення – пів години чи пів року (вони витратять на це).
Ця практика, про яку ви сказали, має право на існування, і, можливо, це навіть і позитивна практика. Тому що розлучення – це насправді трагедія. Це велика біда, коли руйнується сім’я; а якщо в цій сім’ї є діти – то діти дуже страждають, коли батьки розлучаються. І коли розлучитись юридично дуже просто – п’ятнадцять хвилин – то це може бути навіть певною спокусою до того, щоби зняти зі себе відповідальність і не жити заради сім’ї і для сім’ї. Тому, з одного боку, можливо, це спокуса – таке швидке розлучення.
Посварилися – і розлучилися.
Так. Я, наприклад, зі своєї священничої практики можу сказати, що є дуже різні ситуації. Звичайно, буває так, що розлучення – це вимушена міра. Є навіть вагомі канонічні до цього причини. Але зазвичай у більшості люди просто на емоціях приймають певні рішення: не хочуть терпіти, не хочуть прощати. Відповідно, ось ця доступність розлучення юридичного може негативно відобразитись на житті людини. Тому певна довга процедура розлучення має під собою вагомі – навіть моральні – аргументи.
А чи не мала би Церква звертати увагу на це державі – що в гонитві за науково-технічним прогресом держава не повинна забувати про моральні цінності, вищі цінності? Бо завтра той самий науково-технічний прогрес поставлять на службу, наприклад, контролю народжуваності, або для визначення, скільки років кому жити. Коли людське життя втрачає сенс (цінність), коли людина стає просто цифрою – чи не потрібно Церкві звертати увагу на такі речі принаймні своїм вірним, не кажучи вже про те, що керівники нашої держави на Пасху і Різдво стоять у храмі (зі свічками чи без свічок)?
Держава і Церква повинні мати партнерські відносини, взаємно співпрацювати одне з одним, не вникати у внутрішні процеси і відповідальність одне одного, але водночас підтримувати, допомагати, а інколи – і звертати увагу на якісь негативні речі в сфері діяльності як держави, так і Церкви. Відповідно, якщо на законодавчому, чи державному, юридичному рівні приймаються ті рішення, які мають певну негативну моральну складову, то, звичайно, Церква на цьому може закцентувати і підказати щось. Але не втручаючись у якісь внутрішні юридичні механізми підписань різних документів.
Зрозуміло, що в Церкви нема таких повноважень – втручатись (у державні справи), навіть якби вона хотіла.
Звичайно. Але висловлювати думку щодо порушення моралі – то треба робити.
Як на мене, онлайн-розлучення за п’ятнадцять хвилин якраз є одним із тих моментів, де би Церква могла наголосити на тому, що не тут треба навколотехнічний прогрес застосовувати, не в цій галузі (суспільного життя).
Отче, взагалі ми говоримо про розлучення, про шлюб – та це одноразові дії. Але ми знаємо, і ні для кого не секрет, що дуже багато часу людина проводить сьогодні в айфоні, смартфоні, ноутбуці, комп’ютері; раніше люди спілкувалися між собою, вибудовували комунікацію. Зараз теж переписуються – але це не живе спілкування. Не кажучи вже про те, щоби в гості хтось до когось ходив – це також стало тепер рідкісним явищем. Що нас узагалі чекає? Бо змінити цей (стан речей) нереально, навіть якби всі священники, всі патріархи вийшли і сказали людям: «Відкладіть смартфон, відкладіть айфон, спілкуймося, ходімо в гості». Цього ніхто не зробить: ті самі священники, і патріархи так само, значну долю часу перебувають у соціальних мережах, а тепер ще додався і штучний інтелект. Це окреме питання, якого ми торкнемося сьогодні.
Узагалі хочу Вас запитати – чи сім’я має майбутнє? Раніше люди спілкувалися, і то, умовно кажучи, помилялися – не того чи не ту вибрав – а тепер один одного взагалі (по-справжньому) не знають. І через ці переписки, брак (реальної) комунікації людина навіть не знає, за кого вона заміж виходить або з ким одружується. Тому шанси, що вони будуть жити разом, є але вони такі малі, що просто важко сказати, скільки триватиме шлюб – рік, два, три, десять (і то ще багато). То чи має майбутнє сім’я, живі людські стосунки?
Сім’я і живі стосунки майбутнє мають – тому що без сім’ї, без живого спілкування не буде і продовження роду людського. Але є дуже багато спокус і викликів, які нам приносить ХХІ століття і загалом майбутнє.
Коли говорити про телефони, айфони, інтернет і всі досягнення техніки, то вони самі по собі не є ні добром, ні злом. Мені пригадуються лекції з морального богослів’я, коли я ще навчався: викладач сказав таку річ, яка мені запам’яталася на все життя. Називається це «золотим правилом морального богослів’я»: що річ є доброю чи є злою – визначає те, як ми до цього ставимося. Якщо досягнення науки – телефон – є, з одного боку, Божим благословінням, і можна використовувати для блага – наприклад, потелефонувати, в секунду зв’язатися з тією людиною, з якою ми хочемо поспілкуватися – то це велике благо. Але якщо людина почне зловживати інтернетом і все своє життя проводити в інтернеті, дуже часто марнуючи свій час, то це є велика спокуса – і для душі це велика шкода.
Я кілька років тому особисто, на власні очі, бачив таку картину: ішов по вулиці, а в одному із львівських кафетеріїв сидить дівчина і хлопець – гарні, молоді, юні, напевно, прийшли на побачення – сидять: і він в телефоні, і вона в телефоні. І така думка прийшла: ну що це за таке побачення, що це за такі відносини, коли всі в телефоні? Може, вони переписувалися одне з одним; але коли ми говоримо про любов, любов – це є спілкування. Навіть в грецькій мові є такий термін «койнонія» (κοινωνία) – «божественна койнонія», тобто спілкування. Коли говорити про Бога, то Особи Пресвятої Тройці перебувають у спілкуванні Один з Одним. Тож це постійне спілкування є циркулюванням любові, виром любові. І, відповідно, до такого спілкування – пізнання одне одного, бачення образу Божого в іншій людині – закликає Церква. А коли ми не спілкуємося, коли замикаємося в собі, стаємо індивідуалістами – то, відповідно, це покреслює любов. Тому великий час перебування в інтернеті шкодить: не лише фізично, тому що очі втомлюються – а й духовно.
Але таке враження, що ця «диктатура цифри» все ж таки набирає обертів. І от ми маємо штучний інтелект – явище, яке, згідно того принципу, про який Ви казали, нейтральне – воно може бути і позитивне, і негативне. Але ось Ілон Маск назвав 2026 рік «роком сингулярності» в питанні розвитку штучного інтелекту. Тобто це означає, що ШІ в цьому році перевищить інтелект окремої людини і зможе, фактично, вже створювати сам себе. Узагалі слово «сингулярність» – це термін, який був запозичений з фізики, де він означає центр чорної діри. Тобто людство десь перетворюється на такий біологічний завантажувач інформації, і тепер крім того, що просто смартфон, айфон чи ноутбук забирає наш час, увагу – в людини з’являється конкурент – штучний інтелект.
Тобто він з тобою комунікує, як жива особа. І, на відміну від твого друга, чоловіка, жінки, батька чи дитини, він підлаштовується під тебе; він ніколи не свариться з тобою – тобто він розуміє тебе. Він дуже розумний і він усе знає (не все, але багато чого). І ось, входячи у цю так звану сингулярність, про яку казав Ілон Маск – з одного боку, скажу відверто – вона лякає, тому що це потужний інструмент, але з іншого – ти розумієш, що цю реальність неможливо оминути і все більше людей буде звертатись до штучного інтелекту, буде вражатися його можливостями. І ми стоїмо зараз на порозі якоїсь нової науково-технічної революції в світі. А відповідно, це за собою веде революцію філософську, богословську, моральну тощо.
Це питання, звичайно, дуже велике. Я не прошу Вас відповісти на нього всеоб’ємно, це неможливо. Але все ж таки, враховуючи те, що ми зараз знаємо про штучний інтелект, принаймні зовні – може, частково, як користувачі: як християнину зараз правильно вийти назустріч тій новій реальності, якої раніше ніколи не було?
Штучний інтелект справді поетапно стає частиною нашого життя. І я думаю, що кожна людина вже мала досвід спілкування з ШІ. Навіть при підготовці до сьогоднішньої зустрічі з вами я також близько двох годин спілкувався з чатом-GPT для того, щоб підготуватися, відчути, що це таке. І спіймав себе на думці, що ті фільми дев’яностих років, такі, як «Термінатор», де грає роль Арнольд Шварценеггер, а ми, малі діти дуже захоплювалися цими фільмами – все це стає реальністю. Те, що колись здавалося фантастикою – що металева машина буде думати, аналізувати – зараз це вже реальність.
І, відповідно, штучний інтелект, як і всі досягнення техніки, залежить від того, в яких руках він буде. Чи це використання на благо людства – ми вже раніше із вами говорили, наприклад, у медицині: шукати як лікувати смертельні хвороби – якщо штучний інтелект потугою своєю зможе знайти відповідь на це питання – це благо для людства. Але якщо ШІ опиниться в недобрих руках, то він може дуже-дуже багато шкоди принести людству.
Відповідно, ми не повинні забувати духовні істини, а саме: є Бог – але є і лукавий, є диявол. І диявол має досвід спокуси людства стільки, скільки людство існує. І невже ми думаємо, що диявол не знає все про штучний інтелект? Знає більше, ніж найкращий айтішник. І думає про те, як би спокусити нас неправильним використанням цього досягнення. Тому все залежить від того, як це використовувати.
Коли я готувався до цієї розмови, мені прийшла на думку біблійна історія, яка напряму не пов’язана зі штучним інтелектом – про те як цар Давид у Старому Завіті зробив перепис Ізраїлю, і Господь його покарав за це (див. 2 Сам. 24 розд. 1 Хр. 21 розд.). Які б тлумачення я не читав, та все не міг зрозуміти, за що ж Бог покарав Давида а, насправді, постраждав народ. І за що? За перепис населення. Але ми переписуємо населення, і ніде нема заповіді Божої «Не чини перепису». Тому мені здається, що в цій біблійній історії прихований дуже глибокий сенс, який стосується нашого часу, коли світ перетворюється на обчислювальний ресурс і зникає Таємниця Буття. І коли людина думає, що вона все може обчислити, все може виміряти, зникає і таємниця буття і таємниця Бога. А сама людина перетворюється з особистості – з Образу і Подоби Божої – на цифру, на статистику… Можливо, і на цьому біблійному прикладі Господь хоче застерегти людство, що неможливо все взяти і обчислити, що це принесе людині шкоду, тому Бог і покарав їх, бо це людині шкодило. А ми знаємо, що Бог є поза цифрою, поза часом, поза матерією, поза простором – поза творінням. Здається, що цифровізація має більш глибокий сенс, коли той самий диявол, про якого Ви згадали, хоче підвести людину до того, щоби вона якраз перетворилася не безЛику цифру, і щоб (виключно) завдяки цій цифрі вона почала шукати Бога, і з часом прийти до висновку, що Його нема, або створити собі цифрового ідола.
В Книзі Об’явлення також йдеться про Антихриста, якого Біблія називає Звіром, і також там йдеться про те, що у нього буде образ (Об. 13, 14-15). Так, що він навіть умів говорити, але в ньому не було (людського) духа. Чи не підійшли ми (впритул) до часів Антихриста, коли (зʼявиться) Звір, який не має співчуття, який не має розуміння справедливості? Бо так само, як і штучний інтелект, він може тільки імітувати справедливість, може тільки імітувати співчуття, але у нього немає власних моральних суджень… Чи не впроваджує нас ось ця цифровізація, ось ця «сингулярність» ШІ в епоху Антихриста – в останній період есхатології, яка розпочалась близько 2000 років тому зі заснування Церкви? Питання досить розлоге, але і тема дуже складна.
Епоха Антихриста (вже) триває, і, відповідно, я більш прихильний вбачати глибину у певних тезах, образах чи інформації зі Священного Писання. Відповідно, коли в Обʼявленні йде мова про Антихриста, то це – чи істота, чи явище, набагато глибше, аніж якась конкретна річ. Чи можна ШІ назвати Антихристом? Напевно, що ні. В певні періоди, дуже часто, люди намагалися пояснювати якісь незрозумілі чи нові речі темою Антихриста. Я також у дитинстві чув, як хтось говорив, коли з’явився ламповий телевізор і на ньому дві антени, що це ніби роги, і що ніби (це) Антихрист. Звичайно, що ні. Звичайно, що ні штучний інтелект, ні телевізор, ніякі інші досягнення не є Антихристом, але Антихристом і духом Антихриста є те, що супротивне Богові. Якщо людина використовує штучний інтелект чи будь-які інші досягнення (в спосіб) супротивний Богові і для знелюднення людини, тобто перетворення людини на цифру, на якусь індивідуальність, а не ОСОБистість, де розмиваються грані людськості, то це є дух Антихриста. І тому дуже важливо, щоб не було знелюднення, щоб людина лишалась ОСОБистістю – Образом Божим, а не якоюсь біомасою чи цифрою.
Цей процес знелюднення вже триває, і він буде посилюватися. Як практично йому протистояти? Як прості люди ми не маємо можливостей «сильних цього світу», але як ми на своєму місці можемо залишитись далі християнами, людьми, у такий спосіб, як описує нас Писання – як Божий Образ і Божа Подоба?
Бути людиною. А що означає бути людиною? Наслідувати Христа. Ми пригадуємо зі Священного Писання момент, коли Христос вже був заарештований, виводять (на судилищі) Христа і Пилат каже: Се Чоловік! Людина (Ів. 19, 5). І ось ці слова також дуже глибокі, і вони показують, що справжньою людиною й ідеалом, зразком людини є Христос. А Христос – це Син Божий, це – втілена Любов. Відповідно, для того, щоб завжди залишатися людиною перед різноманітними спокусами, випробуваннями, знелюдненнями і бажанням розмити людство, залишатись людиною – означає жити в любові, бути носієм любові і ставитись один до одного в любові. Тобто наслідувати Христа, щоби сказати, як апостол Павло: «Вже не я живу, а живе в мені Христос» (Гал. 2, 20). Коли ми ці цінності будемо найбільше берегти, ми залишимося людьми, скільки б цифр і які б технології нас не оточували.
Коли людина чинить перелюб, часто вона скаже, що це викликано любовʼю. Залишає сімʼю, йде до іншої жінки, «бо полюбив», а ту «розлюбив». Або якщо ми бачимо одностатеві стосунки, де між людьми теж виникають певні почуття, і це почуття не ненависті, а те, що в світі можна розцінити як почуття любові. Водночас Церква, а точніше, Господь Бог, забороняє у своїх заповідях і перелюб, і одностатеві стосунки, і багато інших речей, які сьогодні у світі називають або «любовʼю», або «єдністю», або ще чимось таким позитивним хорошим. Як ось тут людині все це правильно розуміти і сприймати?
Орієнтиром для нас є Священне Писання. Це той компас, той лакмусовий папірець, який виявляє, що є істина, а що є брехня. Так само, коли ми говоримо про любов: що таке справжня любов, Божественна любов – яким має бути стан християнський, і що є карикатурою на любов. Тому перелюб, блуд, різні інші непотрібні відносини – це карикатура на любов, яку диявол гарно замасковує. І якраз Господь через священне Писання нам показує, де є істина, а де є неправда. І, до речі, ось цей метод напівправди є улюбленим методом диявола, тому що він, коли спокушав Єву у Раю, відвертої брехні (їй) не сказав, а сказав напівправду, (виглядало що це) ніби й правда, бо (заборонений плід) і для очей гарний, і на смак добрий, але водночас це є гріх, який веде до смерті. Цей метод діє і зараз: є істина, коли, наприклад, ми про любов говоримо, а є неправда – це різне викривлення любові. Навіть от до нашої теми: є штучний інтелект як досягнення техніки, а є викривлення цього як неправильне використання його для погибелі. Тому з духовної позиції все дуже просто.
Ви є ректором духовної академії, і виникає відповідне запитання: чи священники витримають конкуренцію зі штучним інтелектом? Раніше люди ставили запитання священнику, навіть зараз ми бачимо популярних священників – ютуб-блогерів – у яких питають, що можна, а що не можна. Інколи ці священники говорять розумні речі, інколи це перетворюється на якийсь цирк, але що б це не було – (традиційно) люди зверталися до священників. А тепер, якщо людина запитає священника і почує відповідь або не повну, або таку, що їй не сподобається, навіть якщо (повна) і правильна, то вона звернеться до ШІ, і той їй все розпише з цитатами зі Святих Отців, і з цитатами зі Святого Письма так, що людина втратить сенс звертатись (у майбутньому) до священника.
Ще одна загроза, а точніше реальність – це богослівʼя. До прикладу, я дискутував зі штучним інтелектом, і ми домовилися, що я представляю одну богословську точку зору, а він – іншу. Він охоче погодився, і ми почали дискутувати. Він почав наводити місця зі Святого Писання, які стосувались і безсмертя душі, і Триєдинства Бога, вічних мук і так далі (з позиції) давніх (і нових) єресей, апологетики, і логічно все обґрунтовував. Дуже важко буде людині, яка має маленькі знання або не привчена до дискусії, витримати таку конкуренцію, особливо, якщо це мирянин. Конкуренція духовенству буде неймовірна, конкуренція християнству буде неймовірна. Чи будуть готові священники, Церква ці виклики прийняти?
На це питання я хотів би відповісти словами сучасного талановитого поета, (дописи) якого ми часто читаємо у фейсбуці, це є перший проректор нашої академії – архімандрит Кипріян Лозинський. Він в одній поезії, яка, до речі, є присвячена штучному інтелекту, сказав такі слова: ШІ не має душі. І цим все пояснено. Тому що коли людина звертається до священника, чи хворий звертається до лікаря, то завжди повинен бути момент живих стосунків – від серця до серця, особливо, коли йде мова про духовне життя, про взаємини мирянина і священнослужителя. Це не лише взаємини на рівні інтелекту чи науки, а на рівні душі, на рівні серця, на рівні духу. Відповідно, ШІ цього ніколи не замінить. Який би багаж знань не мав штучний інтелект, яка б (у нього) логіка не була, але він ніколи не зможе замінити стану і почуття, живих стосунків і любові між людьми.
Так само, наприклад, хворий приходить до лікаря. А ми знаємо, що існують протоколи лікування. Коли б лікар дотримувався протоколу лікування стовідсотково, без врахування особливостей пацієнта, то була б велика загроза для життя людини. І тому лікар, який має досвід, дивиться на людину і визначає, які ліки можна їй давати. Він враховує навіть емоційний стан людини. Тому є ось цей момент людських взаємин, коли лікар може в чомусь відійти від сухого протоколу. Штучний інтелект буде використовувати «сухий протокол» – супердосконалий, але не буде ось цього моменту. Тому, думаю, що конкуренція в плані логіки, науки, знань буде, і перевага за штучним інтелектом. Але питання духовності, людськості, сердечних взаємин – ніяка машина, ніякий штучний інтелект цього не замінить. ШІ не має душі.
Отже, виходить, що перемогти ймовірну негативну сторону ШІ і людина, і священник зможе тоді, коли матиме належну душу?
Звичайно.
Тема дуже непроста, і ми тільки зараз починаємо цю подорож. Хоча Ілон Маск робить оптимістичні заяви стосовно розвитку ШІ – так, що він сказав, що скоро і лікарів буде не потрібно. Але все таки чи збережемо ми цей світ, щоб він далі залишився для нас храмом, а не просто набором даних – це великий знак питання. Цю тему можна продовжити з біблійної точки зору, з церковної… Питання цифри, числа як такого, піднімали філософи і богослови, і Отці Церкви про це говорили. Ми не можемо цього ігнорувати. І навіть у майбутніх війнах буде перемагати той, у кого буде вищим штучний інтелект. Але, з іншого боку, ми знаємо, що результат будь-якої війни залежить від Бога, про що ми з Вами говорили в одній із наших програм під назвою «Війна і Біблія». І тут, знову ж таки, яка б не була зброя, але люди, які мали слабшу зброю, перемагали тих, які мали сильнішу зброю, тому що з ними був Бог. Це ламає закони фізики, закони математики, і, мабуть, закони ШІ будуть ламатися, бо якщо людина живе з Богом, (за потреби) буде діяти інший закон в її житті, недосяжний навіть для штучного інтелекту.
Підведіть, будь ласка, риску під кінець нашої розмови. Ми почали з онлайн-шлюбу, онлайн-розлучення, говорили про цифровізацію стосунків, і перейшли до того, наскільки потужним інструментом і водночас конкурентом для людини і людських професій є штучний інтелект. Як людині не боятися цього? Бо насправді це трохи лякає.
Підсумкову риску я мушу підвести з того, з чого ми починали: що є добро, а що є зло, в межах всіх цих наукових досягнень є те, як людина до цього ставиться. Якщо людина досягнення науки і техніки використовує на благо, тоді це є благом, якщо людина це використовує для зла, то, звичайно, що це є зло.
Дякую, отче, за цю розмову.
Спілкувався Андрій Толстой
Також читайте: Промисел Божий діє в житті кожної людини». Ректор ЛПБА о. Михайло Сивак про духовну освіту
О. Михайло Сивак: «Улюблений метод диявола – це напівправда»
Про Вульгату, Содом та штучний інтелект: розмова з отцем-доктором Рафаїлом Турконяком (+ аудіо)
Повязані записи
