До річниці революції гідності хочеться подякувати насамперед небайдужим українцям, які віднайшли у собі сили та відвагу, не дивлячись на залякування і арешти, сміло висловити свій протест тодішньому владному режиму, який очолював Янукович. Потрібно подякувати українській молоді, яка без політиків та політичних гасел, відстоюючи своє майбутнє, розпочала протести через ухиляння влади від підписання асоціації з Європейським Союзом. Ніхто не міг передбачити, як би дальше розвивалися події, якщо б тодішня влада не розігнала силовими методами українських молодих патріотів на Київському Майдані. Коли ж це сталося, то всі свідомі українці спільно з духовенством стали для оборони Майдану і своєї патріотичної молоді, для якої небайдуже своє майбутнє життя та життя України. Ми, українці, можемо швидко гуртуватися, хоча живе легенда про те, що де є два українці, там є три гетьмани, все це стосується політиків та окремих українців. Але в час, коли вирішується наше майбутнє, патріоти України можуть показати свою рішучість та принциповість до тієї чи іншої справи, які стосуються їхньої держави, бо після ночі, коли побили студентів, тисячі небайдужих українців вийшли на протести не тільки в столиці, а по всій Україні і своєю згуртованістю зачарували весь цивілізований світ. 
Хотілося б згадати Небесну сотню, бо кожен з них усвідомлював, яке майбутнє життя готують йому у своїх планах Янукович разом із Путіним. Потрібно подякувати їхнім батькам, дружинам та дітям, які знайшли у собі християнську і національну мужність пережити втрату своїх рідних, бо милосердний Господь говорить, що не має більшої любові, лише та, коли хто покладе своє тіло і душу за своїх друзів.
Говорячи про Київський Майдан, я можу сказати про те, що й сам особисто відчув той дух, який перебував серед присутніх на ньому, бо перебуваючи всю ніч на вул.Грушевського разом з о.Дмитром Малетичем, о.Володимиром Королем, о.Василем Яцківим та о.Олегом Малетичем, я її запам’ятав на все своє життя. А українські патріоти – герої не одну ніч провели й життя своє у цій боротьбі поклали. Але на превеликий жаль, ані влада, ані силові структури до сьогоднішнього дня не знайшли винних і не покарали тих, які знущалися над людьми і їх вбивали. Хочеться добрим словом згадати і наших воїнів, які героїчно зараз захищають нашу державу в час цієї неоголошеної Путіном війни.
Перебуваючи двічі на теренах Східної Україна в часі АТО разом зі священиками і відвідуючи наших воїнів, можна було почути від українсько та російськомовних військових про те, що мають бажання повернутися додому лише з перемогою, проте водночас відкликувались негативно щодо перемир’я. В їхніх словах відчувалася надія захистити свою землю і свою державу, вони щиро були вдячні небайдужим українцям за всебічну підтримку і допомогу, а також і волонтерам та Українській Церкві.
Хочу звернутися і до тих людей, які ухиляються від мобілізації. Всі ми прекрасно розуміємо, що ніхто з молоді не має бажання втрачати своє життя в цій Путінській війні, але якщо ми не будемо захищати свою землю, то хто зможе відстояти свої права і своє життя в цій загарбницькій війні? У наших воїнів, і я це бачив і відчував, є патріотизм, який ми оспівуємо в українському гімні «душу й тіло ми положимо за нашу свободу». І якщо кожен з нас буде не тільки ці слова знати й промовляти своїми устами, а зберігати в серці і у своїй душі, тоді згуртувавшись молитвою до милосердного Господа, ми все зможемо перемогти..
Слава революції гідності і слава всім українським героям, які загинули на Майдані! Слава героям, які загинули на війні, слава їхнім родинам, слава тим, які сьогодні захищають нашу українську землю і нашу славну Україну!
За матеріалами Львівської єпархії УАПЦ
Повязані записи
