«Сьогодні іду від вас і буду завжди за вас молитися»: 10 сильних думок праведного Митрополита Андрея Шептицького

У 77-му річницю народження для вічності праведного митрополита Андрея Шептицького пропонуємо вашій увазі десять сильних думок Мойсея українського народу.

На зображенні може бути: стоїть

Так у Львові 77 років тому прощалися з Митрополитом Андреєм Шептицьким. Оригінал фото зберігається в історичному архіві у Львові. Джерело- Твоє Місто

Буду завжди за вас молитися. Сьогодні іду від вас і буду завжди за вас молитися. Знайте, що в ту хвилину, як ви звернетеся до мене зі своєю молитвою, я відгукнуся на неї.

Останнім словом є слово любові. Не пусте то слово. Хотів би з неба стягнути для вас проміння Сонця любові, того Сонця, що ним є Бог. Знаю, що тепло цього Сонця є єдиним ліком на всі ваші болі. І коли б міг цим теплом загріти вас, то, напевно злегшив би всі Ваші злидні й терпіння! Бо здається мені, що саме брак любови є джерелом всякої біди та нужди.

Потребуєте тієї справжньої Божої МУДРОСТІ. Треба й Вам тієї Божої МУДРОСТІ, що вміє розрізнити щире золото від фальшивого… Нехай же провідним світлом Вашої праці буде передусім – випросити з неба той пре цінний Божий дар, яким є МУДРІСТЬ.

Всім для всіх, щоб всіх спасти. Сповняючи обов’язки любові до ближнього пристав я з моїми вірними у справедливих їхніх національних прагненнях, роблю себе, щоб стати всім для всіх, щоб їх спасти.

Світ гине від браку любові. Світ гине з браку любови, гине з людської ненависти! Не переставаймо ж благати Всевишнього про обильні, теплі дощі його святої благодати з неба.

Будь-яке вбивство є гріхом. Дивним способом обманюють себе і людей ті, що політичне вбивство не уважають гріхом, наче би політика звільняла чоловіка від обов’язку Божого закону та оправдувала злочин, противний людській природі. Так не є. Християнин є обов’язковий заховувати Божий закон не тільки в приватному житті, але й в політичному та суспільному житті. Людина, що проливає неповинну кров свого ворога, політичного противника, є таким самим вбивцею, як людина, що це робить для грабунку, і так само заслуговує на кару Божу і на клятву Церкви.

Під час війни особливо важливо довіряти Богові. Воєнні часи приносять нам неодно терпіння і неодну спокусу. Йде лиш про це, щоб з Божою благодаттю тривати при Божому законі і сильно надіятися на Всевишнього, що його пресвята ласка оберне на наше добро всі терпіння, які нам зіслав. Досвіди принимаємо з Божих рук; нічого не діється без волі Небесного Отця, Бог, добрий Батько, змилосердиться над нами, простить наші гріхи і дасть діждатися благословенного часу миру.

Дуже часто самі українці стають ворогами для України. Не треба Україні інших ворогів, коли самі українці українцям ворогами, що себе взаємно ненавидять і навіть не стидаються вже тої ненависти… Як довго у національних справах більше пам’ятати будуть українці на власне індивідуальне добро, так довго загальна справа не буде могти успішно розвиватися. Бо тої загальної справи просто не буде, бо не буде її в свідомості і в совісті людей.

Основною чеснотою християнства є покірно про себе думати. Маєте ту недостачу, що свою думку сміливо і буйно ставите вище від думок всіх старших, що при найбільшій любові до своїх батьків себе вважаєте мудрішими і вищими. Якже ж Вас переконати, що наслідком такої ментальності,  ви на жаль надто часто помиляєтеся? Сильно переконаним з – поміж Вас християнам сказав би я, що основною чеснотою християнства є покірно про себе думати, що Бог гордим противиться, а дає свою ласку покірним, однак, не дивуюся, Дорогі, що більшість з-поміж Вас цю науку мало розуміє.

Служба любови, мої Дорогі, не знає лаврів. Служба любови, мої Дорогі, не знає лаврів,  як довго жертва ще неповна, а жертва одної хвилини не заступить довголітньої муравлиної праці. Не зривами одної хвилини лише безупинним, напруженим і безупинними жертвами аж до крови і смерти многих поколінь двигається народ. І легше часами кров пролляти в одній хвилині ентузіазму, чим довгі літа з трудом сповнювати обов’язки і двигати спекоту дня і жар і злобу людей і ненависть ворогів і брак довір’я своїх і недостачу помочі від найближчих, і серед такої праці аж до кінця виконувати своє завдання. Своє завдання, не чекаючи лаврів перед побідою, ані винагороди перед заслугою.