Відомий російський письменник Лев Толстой сказав: «Без фізичної праці не буває здорового тіла, не буває й розумних думок у голові». Здавалося б, знайти зв’язок зі спортом та духовним життям надзвичайно важко. Для деяких людей це два абсолютно різні світи. На жаль, часто, коли нам доводиться боротись із різноманітними життєвими викликами, ми почуваємо себе перевтомленими, емоційно виснаженими, неначе ми повністю вигоріли зсередини. Людині, яка навмисне або ж і ні, та все-таки перетворює себе на попіл, важко протистояти випробуванням і йти до своєї мети. Спорт, насамперед, тренує не тільки душу, але й тіло. Багато людей, які займаються спортом, переконують, що різноманітні фізичні вправи розвивають у людині лідерські риси, вчать ніколи не здаватись, навіть із найжахливіших обставин виходити переможцями.
Відомий американський психолог, професор Чиказького університету, автор бестселерів та більш, ніж 120 статей, засновник теорії потоку або оптимального пережиття, дослідник щастя та креативності Міхаї Чіксентміхай насамперед у своїй книзі «Потік» аналізує досвід багатьох людей з різних куточків світу і заперечує популярну думку про те, що ми відчуваємо себе щасливими, коли відпочиваємо або релаксуємо. Навпаки, здебільшого люди відчувають щастя, коли виходять із зони власного комфорту. Це відбувається в той момент, коли наше тіло і розум напружені у прагненні досягти більшого, подолати перешкоду чи здійснити бажане.
Згідно з його теорією, наприклад, коли шахіст грає в шахи, у нього виникає загальне відчуття благополуччя, відчуття повного контролю над своїм світом. Аналогічно, хтось із танцівників прокоментував психологу свої відчуття після виступу, стверджуючи, що відчув сильне розслаблення і спокій. Отже, спорт дарує людині неповторну силу ефекту витонченості та краси.
Про значення спорту у власному житті та в житті суспільства із «Духовною величчю Львова» поділились представники львівського духовенства різних конфесій.
о. Павло Одуй, OFM conv (Орден братів менших конвентуальних), настоятель парафії св. Антонія (РКЦ) у м. Львові:
«Особливим прикладом збалансованого життя, коли людина дбає і про тіло, і про душу, для нас, християн, а передусім для священиків, духівників є монахи. Колись я був в одному монастирі й зустрів старшого чоловіка, який мав 83 роки. Він був здоровим, гарно виглядав, дуже добре себе почував та мав свіже мислення. Цей чоловік наголошував, що не пригадував моменту, щоб він взагалі хворів. Мені особисто він завжди рекомендував рухатись, що б я не робив, аби тримати тіло в добрій формі. Свята Тереза Авільська також говорила, що потрібно бути добрим до свого тіла, щоб душа хотіла в ньому жити. Особисто я у фізичних вправах бачу дуже велику благодать, бо й сам люблю спорт і навіть трохи займаюсь ним, наприклад, багато ходжу по горах і люблю грати у футбол. Не тільки душа, але й наше тіло теж є знаряддям в Божих руках. Не треба занадто зосереджуватись на справах духовних, внутрішніх, треба дбати й про те, щоб знаряддя не зіпсувалось. Не можна забувати про сон, рух, відпочинок і лектуру духовну – це все має бути збалансованим. Людина, яка не рухається, яка нічого не робить, не бігає, стає депресивною та знеохоченою… Це має значення і для внутрішнього переживання, адже втомлена людина вже не бажає ані молитись, ані читати Біблію. На жаль, і я мав такий досвід, який навчив мене дотримуватись здорового балансу. Немає нічого гіршого, аніж занадто перевтомлений священик. У такому стані ми можемо вчинити багато шкоди тим людям, які приходять до нас. Наше служіння – це праця з людьми. Ми постійно серед людей, допомагаємо їм навіть через перебування з ними. Це дуже велике психологічне навантаження. Тому коли я маю розмови з людьми, багато сповідаю, мені потрібно трохи відновитись: піти на прогулянку чи побігати. Я переживаю за людей, які приходять до мене поділитись найсокровеннішим, мені треба якимось чином за них боротись. А для цього слід тримати себе в тонусі. Але й не слід бути занадто зосередженими на зовнішньому. Деякі люди постійно дбають про своє тіло, роблять із нього якогось божка, забуваючи про душу. На все маємо знаходити час».
прот. Тарас Солук, УАПЦ (парафія Різдва Івана Хрестителя):
«Якщо людина не дбає про своє тіло, то важко зберігати баланс та гармонію й у духовному житті. Особисто я намагаюсь підтримувати фізичну форму, час від часу заходжу в спортзал. Також граю в сквош, настільний теніс. Ще при нагоді люблю побігати у футбол і закликаю наших отців приєднуватись. Я прихильник здорового способу життя, адже коли тіло і розум перебувають в тонусі, то хочеться діяти, працювати на славу Богу й людям. Священики багато працюють над своєю духовністю та духовністю своєї громади. Спорт може допомогти в розумовому та фізичному розвантаженні організму людини. Для духовного відновлення ми все-таки більше докладаємо зусиль в читанні духовної літератури тощо. Але спорт, без сумніву, має велике значення для покращення морального стану людини».
о. Юрій Остапюк, Голова Центру Студентського Капеланства ЛА УГКЦ:
«Вважаю, що спорт і духовність не просто можна, але і потрібно поєднувати. Варто займатися фізичною підготовкою. Бо це, по-перше, тримає тіло та мозок у тонусі. По-друге, вся система організму перебуває в активному стані. Особливо це стосується священиків, які мають насичене служіння і втомлюються. Сам спорт – дуже корисний. Через фізичну підготовку людина менше хворіє. Звісно, все залежить від виду спорту. Але навіть найпростіше – легка атлетика, коли людина бігає, виконує вправи, займається у спортзалі, робить організм більш витривалим до різних стресових ситуацій. Я люблю бігати на довгі дистанції. Це допомагає мені тримати баланс впродовж дня, коли є чимало інформації, зустрічей, проектів, розмов. Після служіння приїжджаю додому і півгодини бігаю – 7 км. Це допомагає мені відпочивати, розвіювати думки. Стає набагато легше. Як спорт поєднується з духовністю? Господь дає нам тіло для того, щоб доглядати за ним. Тіло є даром, тому цим не можна нехтувати. Його варто розвивати для свого ж здоров’я. Також спорт є стимулом, адже ти собі постійно ставиш цілі до виконання. Наприклад, починав бігати з 3 км і дійшов до 10 км. Це не є велика справа, але ціль, яку хочеш досягнути. Наприклад, для мене було б цікаво взяти участь у напівмарафоні, а потім і у марафонному бігу. Це є ціль, де ти використовуєш свої знання про силу, швидкість і витривалість. Спорт також спонукає до мислення, адже навіть у залі кожна вправа потребує зосередження».
протоієрей Михайло Сивак, проректор Львівської православної богословської академії УПЦ КП:
«Знаєте, ми маємо таку приказку: «В здоровому тілі – здоровий дух». Вона хоч і популярна, але не завжди відповідає дійсності. Адже буває так, що і в немічному тілі живе здоровий дух. І, навпаки, в здоровому тілі здорового духу може і не бути. Загалом, для того, щоб бути вповні здоровою людиною, ми повинні дбати і про тіло, і про дух. Для того, щоб бути фізично здоровою людиною, необхідно вести здоровий спосіб життя і займатись спортом. Для священика, духівника це також є важливо, тому що доводиться відправляти дуже довгі Служби, для цього потрібна і фізична витримка. Необхідно дбати не тільки про духовне, але й фізичне здоров’я. Як дбати про фізичне здоров’я? Насамперед, вести здоровий спосіб життя. Я знаю багато священиків, які займаються фізкультурою. Особисто я раніше, ще будучи студентом-семінаристом захоплювався футболом. Тепер в мене немає достатньо багато часу, аби займатись спортом, але фізичні вправи стараюсь робити, щоб набиратись сили. Читаючи праці святих Отців, я натрапив, здається, на різні вислови, насамперед Кирила Олександрійського, який сказав, що для юнаків корисними є фізичні вправи, особливо гра у м’яч. Вважаю, що священик обов’язково повинен дбати про своє здоров’я».
ігумен Маркіан (Каюмов), прес-секретар Львівської єпархії УПЦ:
«Я вважаю, що заняття спортом слід розглядати не як самоціль, а як метод самодисципліни людини. Будь-яке захоплення людини може стати залежністю, яка спотворить головні пріоритети в житті. Проте, якщо спорт є прагненням до вдосконалення, він допомагає, особливо молодій людині, відкинути всі негативні фактори, які впливають на здоровий спосіб життя і на духовне життя загалом. Людина, яка вміє себе самоорганізувати, розподілити свій робочий час зі здоровим відпочинком і, тим паче, заняттям спортом – такій людині легше організувати і свій духовний стан, витримати певні аскетичні вимоги Церкви, відкинути зловживання будь-чим, що розслабляє душевні і тілесні сили, але не дає повноцінного психологічного розвантаження. Щоб зрозуміти це я наведу приклад. Одного разу я дуже рано вранці йшов на богослужіння до нашого монастиря. Це був період свят, тому молодь мала канікули і лише починала розходитися з нічних клубів зі співами і криками – картина була цікава. І серед всієї цієї «краси» мені назустріч біжить молодий хлопчина і радісним вітанням каже: «Отче, Христос ся рождає!». Мені навіть було важко порівнювати ці настільки різні категорії молоді, але юний спортсмен тоді підняв мені дух на цілий день. Так-от, запитайте себе – за ким наше майбутнє? Хто з цих людей, які тоді мені зустрілися, можуть своє життя правильно орієнтувати на Христа?».
Підготувала Лідія Батіг
Повязані записи
