Найголовнішим днем Страсного тижня є Четвер. В народі його називають Чистим. Всі приготування до Великодня розпочинаються з цього дня. Піст стає ще більш суворішим. Багато хто взагалі не споживає їжі аж до Пасхи. Духовно ми стоїмо перед підніжжям Голгофи. За добу на ній звершиться одночасно спасіння і суд – на образ Страшного Суду. Ісус Христос готовий добровільно зійти на Хрест, який, як меч двосічний, відділить добро від зла, розбійника благорозумного від безумного розбійника, блудницю, яка покаялася, від зрадника Юди. Поставлений на землі Хрест Господа вознесеться від землі до небес і піднесе туди всіх, які з вірою й любов’ю споглядають на найсолодше, страшне і пречудове знаряддя нашого спасіння. Господь гряде… Він не йде, а гряде. Його не можна зупинити…
Богослужіння Великого Четверга присвячені одночасно оплакуванню страждань Христових, які розпочинаються зі зради Спасителя Юдою і містичній радості про Тайну Вечерю Любові. Тому на цих богослужіннях і печаль, і радість немов переплітаються. Навіть ризи священнослужителів з чорного міняються на більш світлий колір і на ранішній замилувано співається тропар: “Коли славні ученики умиванням ніг на вечері просвіщалися, тоді Юда злочестивий недугою грошолюбства засліплювався і беззаконним суддям Тебе, Праведного Суддю продавав. Глянь, скарбів ревнителю, на того, що через них повісився. Тікай від тієї ненаситної душі, що на Вчителя так наважилася. Милосердний до всіх Господи, слава Тобі”.
Вмивання ніг Господом Ісусом Христом Своїм ученикам і апостолам – це перша подія, яка згадується у Великий Четвер. Після цього Ісус Христос звершує Пасху, спочатку за Мойсеєвим законом, а потім встановлює Пасху нову – велике Таїнство найсвятійшої Євхаристії. Встановлення Таїнства святого Причастя – це друга подія, яку Церква згадує у Великий Четвер і на цей спомин у Синаксарі є такий вірш: “Велика вечеря Пасху бо закону проголошує, і Пасху нову – кров і тіло Владики”.
“І коли вони їли, Ісус узяв хліб і, благословивши, переламав і, роздаючи ученикам, сказав: прийміть, споживайте, це є Тіло Моє. І, взявши чашу та воздавши хвалу, подав їм і сказав: пийте з неї всі, бо це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів. Кажу ж вам, що віднині не буду пити від цього плоду виноградного до того дня, коли питиму з вами його новим у Царстві Отця Мого” (Мф., 26; 26-29). Таїнство Євхаристії, встановлене на Тайній Вечері Господом Ісусом Христом перед Його стражданнями і смертю за заповіддю з перших часів християнства і до цього часу звершується на святих престолах храмів і є найголовнішим богослужінням Церкви Христової. На Тайній Вечері Ісус звершує найвільніше діяння в усій історії людства. Він віддає Своє життя: “Прийміть – це є Тіло Моє, яке за вас віддається”. Відтак Тайна Вечеря – це пункт євангельської історії, коли Ісус вступає на дорогу додому, до Отця: “Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що прийшов Його час перейти з цього світу до Отця, показав на ділі, що, полюбивши Своїх, які були в світі, до кінця полюбив їх” (Ін., 13; 1). Ця любов Христова зробила нас вільними, ось чому апостоли на Тайній Вечері возлягають разом з Ісусом. На зображеннях Тайної Вечері вони сидять, але не стоять, як невільники і раби. Вони визволені і викуплені, вони свобідні.
У Великий Четвер Церква згадує надзвичайну молитву Ісуса Христа у Гефсиманському саду. Це моління Спасителя повчає нас, що серед скорбот і спокус молитва має високу і святу втіху та зміцнює готовність зустріти і перенести страждання та смерть: “Встаньте і моліться, щоб не ввійшли у спокусу” (Лк., 22; 46). І насамкінець зрада і віддання на страждання та смерть Ісуса Христа – це четверта подія, яку згадує Церква у Великий Четвер.
Після Літургії Василія Великого, яка зазвичай звершується в Четвер зранку і на якій згадується Тайна Вечеря, найголовнішим богослужінням цього дня є Страсті – ранішня Великої П’ятниці, яка відправляється увечері Великого Четверга, і на якій читається дванадцять страсних євангелій. Це богослужіння звершується посеред храму перед Голгофою. Віруючі стоять із запаленими свічками, показуючи цим, з одного боку те, що слава і велич не полишили Господа і під час Його страждань, а з іншого боку богомольці виявляють гарячу любов до свого Спасителя. Після довготривалого богослужіння свічки не гасять, а поспішають додому і їх полум’ям випалюють (викопчують) хрест у помешканні на одвірку, або ж на сволоці. Свічка ще горить до глибокої ночі в домівках благочестивих християн, які співпереживають і співстраждають Христові, Який за нас страждав і розп’явся.
Митрополит Димитрій (Рудюк)
Повязані записи
