Священна скарбниця Божої Слави

vvedenye-vo-hram-presvyatoj-vladychytsy-nashej-bogorodytsy-8Пречистий храм Спасів, дорогоцінна світлиця і Діва, священна скарбниця Божої слави днесь уводиться в дім Господній, благодать з собою вводячи, що в Дусі божественнім, яку оспівують ангели Божі: Вона є оселя небесна.

Кондак свята Введення в храм пресвятої Богородиці

У нотатках ми вже кілька разів писали тексти, присвячені Пречистій Діві Марії – Богородиці. Багато про Неї сказано і написано. Багато піснеспівів на Її честь складено і богослужінь відслужено. Тому говорити щось нове достатньо непросто. Та в сьогоднішнє свято хотів би зосередитись на Діві Марії як на прикладі всецілої посвяти Богові.

Отож, знаємо, що подія, котру сьогодні відзначаємо, не є зафіксованою у жодному із Євангелій. Дізнаємося про неї із апокрифів. Якщо коротко – то мова іде про те, що батьки Марії – Йоаким і Анна довгий час не мали дітей і пообіцяли Богові, що віддадуть свою дитину на службу Йому, якщо Він обдарує їхню сім’ю потомством. Власне, у зв’язку із цією подією святкуємо два Богородичні свята – Зачаття Анною Пресвятої Богородиці (Непорочне Зачаття), а в нинішньому святі бачимо реалізацію цієї обітниці. Йоаким і Анна приводять свою зовсім маленьку донечку Марію, аби вона служила Богові у Його храмі. Проте, гадаю, що вони навіть не уявляли наскільки повно і буквально їхній дочці вдасться виконати оцю місію «служити Богові».

Оце «служити Богові» було основою і суттю життя Марії. Саме тому, споглядаючи на неї, на приклад  її життя кожен християнин повинен наслідувати таку всецілу посвяту Богові. Вона не просто жила, паралельно служачи Богові. Ні. Власне це служіння Богові було її життям. Цим служінням вона жила. Це служіння визначало усі виміри її життя. Вона, цнотлива юна дівчина, котра, «мужа не знала» без вагань погодилась прийняти місію Співвідкупительки – Матері Воплоченого Божого Слова, а для цього завагітніти, виносити і народити дитину. Про екстремальні умови, в котрих все це відбувалось всі чудово знають, та й говорити про них доцільніше у контексті Різдва.

Сьогодні ж, роздумуючи над життєвим прикладом Марії, хочеться відзначити одне найцінніше. Те, що Марія завжди говорила Богові «так». Власне сьогоднішній Вхід у храм маленької дівчинки, котра віддана на служіння Всевишньому, є прообразом і наче анонсом усіх отих численних Маріїних «так» Богові, котрі стались і завдяки котрим довершилось наше з вами Спасіння.

Ми живемо у часах, коли світ пропонує нам цілком іншу реальність, діаметрально протилежну від тієї, котра була реальністю життя Марії. Сьогоднішній світ каже: не треба жертв, не треба дискомфорту. Живи на повну! Якщо віриш в Бога, – чудово. Вір! Але “не парся”. Якщо Бог Тебе любить, то він буде толерувати будь-що, лиш би Тобі було комфортно. Примірно таке нам пропонує світ. Натомість Марія пропонує нам цілком інше. Марія пропонує «вийти із зони комфорту». Але вийти задля найвищої та найблагороднішої для християнина мети –  послужити Богові.

Наслідуймо Марію в цій її готовності завжди казати Богові «так», навіть якщо це на перший погляд буде «на шкоду нашим інтересам». Відкривши серце Богові і ставши готовим служити Йому щохвилини і кожним подихом вірний християнин теж зможе назватись «скарбницею Божої слави», а вкінці, як і Марія, осягнути найвищого блаженства – Царства Божого.

Володимир Мамчин