Свято Таворського Світла

преображенняНа горі високій преобразився Спас, маючи з Собою верховних учеників, преславно засяяв, показуючи, якою висотою чеснот вони осяяні й Божественної слави сподобилися; Мойсей та Ілля говорили з Христом і показували, що Він володіє живими і мертвими. І Той, Хто в давнину говорив через Закон і пророків, є Бог, Його ж і голос Отця зі світлої хмари засвідчував і говорив: його слухайте, бо Він пекло полонив і мертвим подає життя вічне
Стихира Вечірні Преображення

Якщо завтра буде гарна погода, то греко-католицькі і православні храми Галичини будуть «битком» напаковані людом. Більше того, в багатьох храмах людьми, які прийшли до церкви буде зайняте і все церковне подвір’я. Вони будуть по-святковому гарно одягнуті (зазвичай у одяг світлих тонів), за руки триматимуть дітей, принесуть із собою кошички з яблучками. Ідилія. Але… Часто митрополит Ігор, звертаючись до вірян у проповіді вживає фразу: “любі молільники”.Та чи молільниками буде багато із тих, хто завтра прийде до храму..?
Якщо запитати більшість присутніх завтра у церкві, з якої нагоди вони тут зібрались, то, мабуть, 70% скаже: “Посвятити” яблучка\груші\сливи\нектарини\банани etc”. Якщо ж спитати: “З якої нагоди стільки люду зібралось сьогодні в храмі?”, то відсотків, мабуть, 90 дадуть відповідь, що святкують «Спаса»… На запитання «якого» абсолютна більшість зниже плечима, а невеличка частина із впевненістю відповість «яблучного». Саме оця «яблучність» – головна проблема нашого з вами християнського життя.
Ми вже неодноразово говорили про «формальне християнство» – велику проблему сучасних псевдовоцерковлених людей. Вони не є войовничими атеїстами, вони не є аморфними агностиками, вони навіть не є в’їдливими псевдохристиянськими лібералами, котрі готові «толерувати» будь-які цінності, окрім традиційних, і захищати будь-чиї права, окрім прав християн.
Ні. Вони побожні. Вони знають через слово молитву «Отче наш» і «Богородице діво», які їх вчила бабуся, вони знають, що коли дитинка народилась, то її треба охрестити, коли купив нову машину чи квартиру її треба «посвятити», коли погано то треба іти до церкви «поставити свічку», вони знають, що аби якесь діло «вигоріло» за його успіх треба молитись. Псевдохристияни досить часто говорять і досить багато знають «про Бога». Але в тому і проблема, що знати і говорити «про Бога» замало. Знати треба Бога. Особисто. І говорити теж особисто. В молитві. І жити і спасатись Ним, а не яблучками…
Чому веду мову про цю проблему так гостро? Справді, від написання подібного тексту рік тому мене стримали певні рації, а точніше одна думка: чому нарікати і казати, що люди прийшли до церкви «не з тих мотивів», замість того, аби тішитися, що вони взагалі туди прийшли…
Однозначно, честь і хвала тим, котрі завтра таки прийдуть до храму, адже значно більше буде тих, котрі попри свою декларативну «християнськість» таки туди не з’являться. Але все-таки фатальною помилкою нас, християн, було б замінити живе і особисте спілкування з Богом на напів’язичницьке беззмістовне виконання ритуалів.
Адже часто ми йдемо до Церкви лише тоді, коли там «щось святять» на Воскресіння – паску і інші страви, на Йордан – воду, на Вхід Господній в Єрусалим – вербу, на Походження Чесних Древ Святого Хреста – мак і зілля, на Преображення – фрукти… При цьому відносимось до «свяченого» досить трепетно і благоговійно. Та чи отримали ми в цей день у церкві найбільшу святиню – єднання із Євхаристйним Христом..? Чи може бути для Християнина більше чудо, більше освячення і більше благословення…??? Я зовсім не проти християнізованих і вже століття рідних нам гуманних звичаїв наших древніх предків, та я категорично проти, аби ці звичаї перекривали на суть християнства, і закривали нам сяюче Божественною благодаттю обличчя Спасителя-Христа.
У цей день Господь показує нам свою славу, і як сказано в стихирі, котра є епіграфом цих роздумів – Спас, маючи з Собою верховних учеників, преславно засяяв, показуючи, якою висотою чеснот вони осяяні й Божественної слави сподобилися… У цьому святі вміщена сама суть Східного сотеріологіного богослов’я – можливість теозісу, обожествлення, можливість стати «Богами по благодаті», улюбленими дітьми Божими.
Бажаю всім нам сповна відчути Таворське сяйво лиця Господа, милуючись цим світлом невечірнім споглядати його джерело – Сина Божого, іти за Ним, бачити головне, відкидати другорядне і бути правдивими дітьми Божими!

   

Для тих, хто не матиме можливості сьогодні бути на Вечірні Преображення надаємо чудові богослужбові тексти цього свята – просто, аби роздумувати і зростати у Великій Божій Любові, якою пронизане це свято:

На Господи, взиваю… стихири на 8, по двічі, глас 4.

Раніше хреста Твого, Господи, гора Фавор подібною була до небес, і хмара, як намет, розіпнулася, коли Ти преобразився і Отець засвідчив про Тебе; там були Петро з Яковом та Іоаном, які хотіли бути з Тобою і під час зрадження Тебе, щоб, побачивши чудеса Твої, не устрашитися страждань Твоїх; їм же поклонитися в мирі сподоби нас, заради великої Твоєї милости. (двічі)

Раніше хреста Твого, Господи, взяв Ти учеників на гору високу і преобразився перед ними, промінням сили осяваючи їх, тут — чоловіколюбством, там — владою, бажаючи показати світле Воскресіння; Його ж і нас у мирі сподоби як милостивий і Чоловіколюбець. (двічі)

Гора, яка колись була затьмареною і диміла, нині ж чесна і свята є, на ній же ноги Твої стояли, Господи; превічне бо утаємнене таїнство наостанок Ти явив — величне Твоє Преображення — Петру, Іоану та Якову, які такого сяяння лиця Твого і світлости риз Твоїх не стерпівши, упали лицями на землю, закриваючись; вони жахом були охоплені, дивуючись, коли побачили Мойсея та Іллю, які розмовляли з Тобою про те, що мало статися з Тобою; і глас Отця засвідчував, промовляючи: Цей є Син Мій улюблений, в Якому Моє благовоління, Його слухайте, бо Він дарує світові велику милість. (двічі)

На горі високій преобразився Спас, маючи з Собою верховних учеників, преславно осяяв, показуючи, якою висотою чеснот вони осяяні й Божественної слави сподобилися; Мойсей та Ілля говорили з Христом і показували, що Він володіє живими і мертвими. І Той, Хто в давнину говорив через Закон і пророків, є Бог, Його ж і голос Отця зі світлої хмари засвідчував і говорив: його слухайте, бо Він пекло полонив і мертвим подає життя вічне. (двічі)

Слава: і нині, глас 6.

Прообразуючи Воскресіння Твоє, Христе Боже, Ти взяв тоді трьох Своїх учеників — Петра, Якова та Іоана — і піднявся на Фавор; коли Ти, Спасе, преобразився, Фаворська гора покрилася світлом, ученики Твої, Слове, упали на землю не в змозі дивитися на невидимий образ Твій, ангели служили зі страхом і тремтіннями, небеса убоялися, земля тряслася, бачачи на землі славу Господа.

Вхід. Прокимен дня. Паремії три.

Виходу читання (24, 12-18).

Сказав Господь Мойсею: зійди до Мене на гору і будь там; і дам тобі скрижалі кам’яні, і закон і заповіді, що Я написав для навчення їх. І встав Мойсей з Ісусом, служителем своїм, і пішов Мойсей на гору Божу, а старійшинам сказав: залишайтеся тут, доки ми не повернемося до вас; ось Аарон і Ор з вами; хто буде мати справу, нехай приходить до них. І зійшов Мойсей на гору, і покрила хмара гору, і слава Господня осінила гору Синай; і покривала її хмара шість днів, а на сьомий день Господь воззвав до Мойсея із середини хмари. Вигляд же слави Господньої на вершині гори був перед очима синів Ізраїлевих, як вогонь, що спалює. Мойсей вступив усередину хмари і зійшов на гору; і був Мойсей на горі сорок днів і сорок ночей.

Виходу читання (33, 11-23; 34, 5-6, 8).

В ті дні говорив Господь з Мойсеєм лицем до лиця, як говорив би хто з другом своїм; і він повертався у стан; а служитель його Ісус, син Навинів, юнак, не відлучався від скинії. Мойсей сказав Господу: ось, Ти говориш мені: веди народ цей, а не відкрив мені, кого пошлеш зі мною, хоча Ти сказав: «Я знаю тебе краще за всіх, і ти придбав благовоління в очах Моїх»; отже, якщо я придбав благовоління в очах Твоїх, то молю: відкрий мені путь Твою, щоб я пізнав Тебе, щоб придбати благовоління в очах Твоїх; і помисли, що ці люди Твій народ. Господь сказав йому: Сам Я піду перед тобою і введу тебе у спокій. Мойсей сказав Йому: якщо не підеш Ти Сам з нами, то і не виводь нас звідси, тому що з чого довідатися, що я і народ Твій знайшли благовоління в очах Твоїх? Чи не з того, коли Ти підеш з нами? Тоді я і народ Твій будемо славнішими за будь-який народ на землі. І сказав Господь Мойсею: і те, про що ти говорив, Я зроблю, тому що ти придбав благовоління в очах Моїх, і Я знаю тебе на ймення,Мойсей сказав: покажи мені славу Твою. І сказав Господь Мойсею: Я проведу перед тобою всю славу Мою і проголошу ім’я Ягве перед тобою, і кого помилувати — помилую, кого пожаліти — пожалію. І потім сказав Він: лиця Мого не можна тобі побачити, тому що людина не може побачити Мене і залишитися в живих. І сказав Господь: ось місце в Мене, стань на цій скелі; коли ж буде проходити слава Моя, Я поставлю тебе в розпадині скелі і покрию тебе рукою Моєю, доки не пройду; і коли зніму руку Мою, ти побачиш Мене ззаду, а лице Моє не буде видиме тобі. І зійшов Господь у хмарі, і зупинився там поблизу нього, і проголосив Ім’я Ягве. І пройшов Господь перед лицем його і виголосив: Господь, Господь, Бог щедрий і милосердий, довготерпеливий і многомилостивий і істинний. Мойсей негайно упав на землю і поклонився Богу.

Царств третіх читання (19, 3-9; 11-13, 15-16).

В ті дні прийшов Ілля у Вирсавію, що в Юдеї, і залишив отрока свого там. А сам відійшов у пустелю на день шляху і, прийшовши, сів під ялівцевим кущем, і просив смерти собі і сказав: досить уже, Господи, візьми душу мою, тому що я не кращий за батьків моїх. І ліг і заснув під ялівцевим кущем. І ось, ангел торкнувся його і сказав йому: устань, їж і пий. І глянув Ілля, і ось, у головах його печений корж і глечик води. Він поїв і напився і знову заснув. І повернувся ангел Господній удруге, торкнувся його і сказав: устань, їж і пий, тому що далека дорога перед тобою. І встав він, поїв і напився, і, підкріпившись тією їжею, йшов сорок днів і сорок ночей до гори Божої Хорива. І увійшов він там у печеру і ночував у ній. І ось, було до нього слово Господнє, і сказав йому Господь: вийди і стань на горі перед лицем Господнім, і ось, Господь пройде, і великий і сильний вітер, що роздирає гори і розтрощує скелі перед Господом, але не у вітрі Господь; після вітру землетрус, але не в землетрусі Господь; після землетрусу вогонь, але не у вогні Господь; після вогню віяння тихого вітру, і там Господь. Почувши це, Ілля закрив обличчя своє милоттю своєю, і вийшов, і став біля входу в печеру. І був до нього голос. І сказав йому Господь: піди назад своєю дорогою через пустелю в Дамаск, і коли прийдеш, то помаж Єлисея, сина Сафатового, на пророка, замість себе.

На літії стихири самогласні, глас 2.

Ти, що світлом Твоїм усю вселенну освітив, на горі високій преобразився, Блаже, показав ученикам Твоїм силу Твою, як Ти світ визволяєш від гріха. Тому і ми взиваємо до Тебе: Милосердний Господи, спаси душі наші.
Ти, що на горі Фаворській преобразився у славі, Христе Боже, і показав ученикам твоїм славу Твого Божества, осяй і нас світлом Твого пізнання, і настави на стежки заповідей Твоїх, бо Ти єдиний Благий і Чоловіколюбець.
Ти, Христе, Світло, що раніше сонця, живучи на землі тілесно, і раніше хреста все страшне провидіння звершив велично, нині на горі Фаворській, показуючи тайну образа Пресвятої Тройці, кращих трьох учеників — Петра, Якова та Іоана — підняв на неї єдиних і, нічого не приховуючи для плотського сприйняття, Ти преобразився перед ними, являючи началообразної доброти велич, і то не всю досконалість, з одного боку показуючи їм, а з іншого застерігаючи, щоб разом з видінням не загубити і життя, але наскільки могли вмістити тілесні очі; і верховних пророків Мойсея та Іллю Ти привів, що беззастережно засвідчили Твоє Божество, і що Ти є істинне Отчої істоти Сяйво, що володіє живими і мертвими. Тому і хмара, як тінь, обійняла їх, і глас з небес Отчий із хмари гучно свідчив і промовляв: Цей є Той, Якого Я із лона раніше денниці народив, Син Мій улюблений, Його ж послав спасти тих, хто хреститься в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа і сповідує вірно, що нероздільна є єдина держава Божества; Його послухайте. Сам же, Чоловіколюбче Христе Боже, і нас осяй світлом недоступної Твоєї слави, і покажи достойними спадкоємцями вічного Царства Твого як Благий.

Слава… глас 5.

Прийдіть, вірні, піднімімось на гору Господню, і в дім Бога нашого, і побачимо славу Преображення Його, славу як єдинородного від Отця; від Світла приймімо світло і, будучи піднесені духом, Тройцю єдиносущну оспівуймо повіки.

І нині… глас той самий.

Закону і пророків Творця і Виконавця Тебе, Христе, засвідчили, знаходячись у хмарі Мойсей боговидець і Ілля вогнеколесничник і неопалимий небопроходець під час Твого Преображення. З ними ж і нас сподоби Твого провіщення, Владико, щоб оспівувати Тебе повіки.

На благословенні хлібів тропар, глас 7.

Преобразився Ти на горі, Христе Боже, показавши ученикам Твоїм славу, скільки можна було; нехай засяє і нам, грішним, світло Твоє присносущне, молитвами Богородиці, Світлодавче, слава Тобі.

Також пропонуємо Євангельський текст про подію:

1. А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, брата його, та й веде їх осібно на гору високу.
2. І Він перед ними переобразився: обличчя Його, як те сонце, засяло, а одежа Його стала біла, як світло.
3. І ось з’явились до них Мойсей та Ілля, і розмовляли із Ним.
4. І озвався Петро та й сказав до Ісуса: Господи, добре бути нам тут! Коли хочеш, поставлю отут три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі.
5. Як він ще говорив, ось хмара ясна заслонила їх, і ось голос із хмари почувсь, що казав: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся!
6. А почувши, попадали учні долілиць, і полякалися сильно…
7. А Ісус підійшов, доторкнувся до них і промовив: Уставайте й не бійтесь!
8. Звівши ж очі свої, нікого вони не побачили, окрім Самого Ісуса.
9. А коли з гори сходили, заповів їм Ісус і сказав: Не кажіть нікому про цеє видіння, аж поки Син Людський із мертвих воскресне.
(Від Матвія 17:1-9)

Підготував Володимир Мамчин