«Хто не дотримується заповідей Господніх, даних Мойсеєві, марно стукатиме у двері Христового Царства», – сказав святитель Миколай Сербський, заохочуючи людей шукати спасіння для своєї душі. Пропонуємо вашій увазі роздуми святого на одну із десяти заповідей Божих*: «Не говори неправдивого свідчення на ближнього твого» (Вихід 20:16).
А це означає:
Не будь брехливим ні щодо себе, ні щодо інших. Якщо ти брешеш про самого себе, ти сам знаєш, що брешеш. Але якщо ти наговорюєш на когось іншого, той, інший, знає, що ти його обмовляєш.
Коли ти розхвалюєш себе і хвалишся перед людьми, люди не знають, що ти неправдиво свідчиш про себе, але сам ти це знаєш. Але якщо ти будеш повторювати цю брехню про себе, люди із часом зрозуміють, що ти їх обманюєш. Але якщо ти будеш постійно повторювати одну і ту саму брехню про себе, люди знатимуть, що ти брешеш, а тоді ти сам почнеш вірити у свою брехню. Так брехня стане в тебе істиною, і ти звикнеш до брехні, як сліпий звикає до темряви.
Коли ти обмовляєш іншу людину, та людина знає, що ти брешеш. Це перший свідок проти тебе. І ти знаєш, що обмовляєш її. Отже, ти – другий свідок проти себе самого. А Господь Бог – третій свідок. Отож, коли б ти не вимовив неправдивого свідчення на ближнього твого, знай, що проти тебе свідчитимуть три свідки: Бог, ближній твій і ти сам. І будь упевнений, один із цих трьох свідків викриє тебе перед усім світом.
Також читайте: Єфрем Арізонський: «Моя мати померла у віці 95 років, а я бачу її в Раю тридцятирічною»
Ось як Господь Бог може викрити неправдиве свідчення проти ближнього.
Є притча про наклепника.
В одному селі жили два сусіди, Лука та Ілля. Лука терпіти не міг Іллю, тому що Ілля був людиною правильною, працьовитою, а Лука – п’яницею та ледарем. У приступі ненависті Лука звернувся до суду і доніс, що Ілля говорив лайливі слова на царя. Ілля захищався як міг, і під кінець, повернувшись до Луки, сказав: «Дасть Бог, Господь сам відкриє твою брехню проти мене». Проте суд відправив Іллю до в’язниці, а Лука повернувся додому.
Підходячи до свого дому, він почув плач у домі. Від жахливого передчуття кров застигла в жилах, бо згадав Лука прокляття Іллі. Увійшовши в дім, він жахнувся. Його старий батько, упавши у вогнище, спалив собі все обличчя та очі. Коли побачив це Лука, він занімів і не міг ні говорити, ні плакати. На світанку наступного дня він відправився до суду і зізнався, що обмовив Іллю. Суддя відразу відпустив Іллю, а Луку покарав за лжесвідчення. Так Лука за один гріх зазнав два покарання: і від Бога, і від людей.
А ось приклад, як ближній твій може викрити твоє лжесвідчення.
У Ніцці жив один м’ясник на ім’я Анатоль. Один багатий, але нечесний торговець підкупив його, щоб той дав неправдиві свідчення проти свого сусіда Еміля, мовляв, він, Анатоль, бачив, як Еміль облив керосином і підпалив дім цього торговця. І Анатоль засвідчив це на суді і присягнувся. Еміль був засуджений. Але він поклявся, що коли відбуде покарання, почне жити лише для того, щоб довести, що Анатоль лжесвідчив.
Вийшовши з в’язниці, Еміль, будучи людиною діловою, зібрав незабаром тисячу наполеондорів. Він вирішив, що віддасть усю цю тисячу, щоб змусити Анатоля зізнатися перед свідками у своєму наклепі. Насамперед Еміль знайшов людей, які знали Анатоля, і склав такий план. Вони повинні були запросити Анатоля на вечерю, добряче напоїти його і тоді сказати йому, що їм потрібен свідок, який би на суді під присягою дав свідчення, що певний шинкар приховує грабіжників.
План вдався на славу. Анатолю виклали суть справи, поклали перед ним тисячу золотих наполеондорів і запитали, чи може він знайти надійну людину, як б на суді засвідчила те, що їм потрібно. В Анатоля загорілися очі, коли він побачив перед собою купу золота, і він відразу заявив, що сам візьметься за цю справу. Тоді приятелі зробили вигляд, що сумніваються, чи зуміє він виконати все як слід, чи не злякається, чи не розгубиться на суді. Анатоль почав гаряче переконувати їх, що зуміє. І вони його запитали, чи доводилося йому коли-небудь робити такі речі і наскільки успішно? Не здогадуючись про пастку, Анатоль зізнався, що був такий випадок, коли йому заплатили за неправдиве свідчення проти Еміля, якого в результаті відправили на каторгу.
Почувши все, що їм було потрібно, друзі відправилися до Еміля і все йому розповіли. На ранок Еміль подав скаргу до суду. Анатоля судили і відправили на каторгу. Так неминуча кара Божа спостигла наклепника і відновила добре ім’я порядної людини.
А ось приклад, як сам лжесвідок зізнався у своєму злочині.
В одному містечку жили два хлопці, два приятелі Георгій і Микола. Обидва були неодружені. І обидва закохалися в одну й ту саму дівчину, дочку бідного ремісника, у якого було сім дочок, і всі незаміжні. Найстаршу звали Флорою. Ось на цю Флору і задивлялися обидва друга. Але Георгій виявився швидшим. Він засватався до Флори і попросив приятеля бути дружбою. Миколу охопила така заздрість, що він вирішив усупереч усьому завадити їхньому весіллю. І він почав відмовляти Георгія одружуватися на Флорі, бо, за його словами, вона була непорядною дівчиною і гуляла з багатьма. Слова друга вразили Георгія як гострий ніж, і він почав запевняти Миколу, що цього не бути. Тоді Микола сказав, що сам мав зв’язок із Флорою. Георгій повірив другу, відправився до її батьків і відмовився від одруження. Згодом про це дізналося все місто. Ганебна пляма лягла на всю сім’ю. Сестри почали докоряти Флорі. І та у відчаї, не маючи можливості виправдатися, кинулася в море і потонула.
Приблизно через рік Микола зайшов до церкви у Великий четвер і почув, як священник запрошує прихожан до причастя. «Але нехай не підходять до Чаші злодії, брехуни, клятвопорушники і ті, що заплямували честь безневинної дівчини. Краще б їм прийняти в себе вогонь, аніж Кров чистого і безневинного Ісуса Христа», – закінчив він.
Почувши такі слова, Микола затремтів, як осиковий лист. Відразу після служби він попросив священника його висповідати, що священник і зробив. Микола зізнався в усьому і запитав, що йому робити, щоб спастися від докорів нечистої совісті, яка гризла його, як голодна левиця. Священник порадив йому, якщо він справді соромиться свого гріха і боїться покарання, розповісти про свою провину привселюдно, через газету.
Усю ніч Микола не спав, збираючи всю свою хоробрість, щоб покаятися публічно. Наступного ранку він написав про все, що зробив, а саме як кинув ганебну пляму на поважну родину, порядного ремісника і як збрехав своєму другові. Наприкінці листа він дописав: «На суд я не піду. Суд мене не засудить на смерть, а я заслуговую лише на смерть. Тому я сам себе засуджую до страти». І наступного дня він повісився.
Молитва
«О Господи, Боже праведний, наскільки ж нещасні люди, що не дотримується Твоєї святої заповіді і не приборкують залізною вуздою своє грішне серце і свій язик. Боже, допоможи мені, грішному, не погрішити проти істини. Умудри мене істиною Твоєю, Ісусе, Сину Божий, спопели всю брехню в серці моєму, як садівник спалює гнізда гусениць на фруктових деревах у саду. Амінь».
* Уривок з книги «Пояснення десяти заповідей, даних Мойсеєві» святителя Миколая Сербського (видавець – Бадікова М. О.).
Також читайте: Наталія Бадікова: «Після кількох цих книг мій світ перевернувся»
Які гріхи Церква називає «чужими», і чому відповідаємо за них ми?
Яким чином людина порушує Божу заповідь «Не убий!»
Повязані записи
