Думки щодо духовної загрози, яка виникає внаслідок татуювання, розділилися. А що думають вчені про моду на татуювання, яка зростає? Чи безпечно розмальовувати тіло – не тільки для нашої душі, а й для самого нашого тіла?
Мода на татуювання – також серед католиків – стає все більш популярною. Не так давно, наприклад, у соборі св. Стефана у Відні була побудована тату-студія. Символи, доступні для татуювань, безпосередньо стосувалися християнської релігії. І все це для…. залучення молоді до Церкви. Сам Папа Римський Франциск якось заохочував людей робити татуювання, кажучи, що не варто того боятися.
«Не бійтеся татуювань. Жителі Еритреї вже багато років роблять знак хреста на своєму чолі. Ми бачимо їх і сьогодні. Проблема може бути в перебільшенні, але не в самих татуюваннях. (…) Самі татуювання часто означають приналежність до певної спільноти. Молодий чоловіче з татуюваннями, що ти шукаєш? До якої групи ти показуєш свою приналежність своїм татуюванням?»
Священники-екзорцисти мають на це питання зовсім інший погляд*, попереджаючи, що, здавалося б, невинна практика може – але не обов’язково – мати прихований сенс. А що з цього приводу кажуть вчені?
Як швейна машинка
На самому початку варто зазначити, що татуювання передбачає досить значне втручання в шкіру. Прикраси для тіла створюються за допомогою машини, яка працює трохи подібно до швейної. Маленька голка проколює шкіру від 50 навіть до 3 тисяч разів на хвилину, але замість ниток вона вводить маленькі краплі чорнила та залишає їх у дермі. Це приводить імунну систему в активний стан. Вона посилає спеціалізовані клітини, які поглинають чорнило. Дослідники з медичного центру Langone NYU виявили, що 6 відсотків дорослих жителів Нью-Йорка, які вирішили зробити собі татуювання, мали різні ускладнення – висип, сильний свербіж або набряк.
Деякі наслідки ускладнень зберігалися кілька місяців і навіть років. Крім хронічних розладів, були також короткочасні проблеми, такі як тривале загоєння, біль, набряки та інфекції. Вони стосувалися аж 10% татуйованих людей. При цьому дослідники помітили, що найтриваліше ускладнення найчастіше виникали з двома кольорами чорнила – червоним і чорним. Червоне чорнило викликало аж 44% випадків ускладнень, хоча застосовувався лише в 36% татуювань.
Кольорова туш з важкими металами
Будь-яке втручання в шкіру несе ризик того, що бактерії, віруси або грибки також можуть проникнути разом з голкою. Самі чорнила, якими декорують тіло, також можуть містити небезпечні речовини. Три роки тому вчені з Сілезького медичного університету в Катовіце вказали на одну зі загроз, пов’язану зі складом чорнила. Польська команда протестувала десять різних чорнил – п’ять кольорових і п’ять чорних – на вміст важких металів, таких як кадмій, свинець, цинк, миш’як, хром і мідь. На жаль, чорнила часто містили небезпечні метали. У чорних було найбільше міді та хрому, у білих – кадмію, свинцю та цинку, а в зелених – миш’яку.
«Це дослідження вказує на значний вміст важких металів у фарбах для татуювань, що залежить від кольору та виробника», — пишуть вчені у своїй роботі. «Використання кольорових чорнил у великих кількостях може становити ризик для здоров’я», – підсумовують вони.
Більш того, виявляється, чорнило накопичується не тільки в місці татуювання. Фахівці Федерального інституту оцінки ризиків Німеччини (BfR) виявили, що туш подорожує до найближчих лімфатичних вузлів, де також накопичується. «Барвисті пігменти з татуювань не залишаються в обмеженому місці на шкірі, а рухаються по всьому тілу», – попереджає проф. Андреас Хенсель, президент BFR.
Видаляти чи ні?
Токсичні речовини також можуть виділятися з самої голки, як продемонстрували експерти BfR і Європейського центру синхротронного випромінювання в Греноблі. Під час проколу з голки виділяються дрібні частинки металу, з якого вона виготовлена. Вони містять нікель і хром, які часто викликають алергію. «Коли справа доходить до татуювань, відбувається набагато більше, ніж здається на перший погляд. Ідеться не лише про дотримання правил гігієни в салоні, стерилізацію обладнання чи навіть пігменти. Тепер ми помітили, що зношена голка також впливає на організм», — підкреслює Хірам Кастільо, один із дослідників.
Часто кажуть, що татуювання – це «помилка молодості», яку, на щастя, легко видалити. Ви впевнені? Вчені з BfR довели, що під час лазерного видалення татуювань розбиті частинки чорнила можуть виділяти шкідливі речовини, наприклад, ароматичні аміни або ціаністий водень. Деякі з отриманих сполук навіть мають канцерогенну дію. Шкідливі речовини також можуть виділятися з чорнила під впливом УФ-променів.
Джерело: zdrowie.pap.pl
*А тепер трохи більше про вплив тату на духовний і душевний стан людини
Їх носять спортсмени, артисти, знаменитості та звичайні люди. Вони повсюди. Здається, що вони прикрашають тіло, роблять його унікальним і особливим. Вони були відомі ще в давнину і дійшли до наших днів через тюремну субкультуру. Ми говоримо про татуювання. Нічого страшного – просто чергова мода. Але чи так воно насправді? У екзорцистів інша думка з цього приводу.
Саме слово «тату» походить з таїтянської мови і означає «знак», «малюнок». У європейські мови це слово, швидше за все, увійшло завдяки мандрівнику і досліднику XVIII століття Луї А. де Бугенвілю або англійському мореплавцю Джеймсові Куку. Татуювання відомі тисячі років. Їх знайшли на муміфікованих тілах, виявлених у льодовиках і печерах. Під час своєї подорожі до Середньої Азії Марко Поло зіткнувся з людьми, які наносили фарбу на ноги та руки гострими голками. У стародавні часи було звичайною практикою татуювання (або випалювання розпеченим залізом) знаків на тілах полонених і рабів (наприклад, після перемоги на Самосі – 5 століття до н. е. – афіняни витатуювали сову – символ Афін – на лоби переможених). У Стародавньому Римі та Греції втікачів позначали так само: на чолі назавжди ставили літери FVG (лат. fugitivus — утікач) [джерело: Католицька енциклопедія (т. XIX, с. 552-553)]. Для багатьох племен татуювання є знаком, що підкреслює ідентичність і почуття спільності. В історії Церкви були ситуації, коли перші християни мали татуювання імені Ісуса на лобі чи зап’ясті або символи ягняти, хреста чи риби. Цілком можливо, що їх надихнули звичаї язичницького світу. Іноді хрестоподібні татуювання робили на тілі паломники, що приїжджали на Святу Землю, – тоді вони розглядалися як свідчення і пам’ять про паломництво. Хрестоносці несли Єрусалимський хрест на своїх плечах.
У 20 столітті в Європі татуювання знову стали модними – спочатку в тюремній субкультурі, а згодом – як елемент поп-культури, широко присутній у повсякденному житті – як прикраса, знак приналежності до групи, доказ прихильності до особи чи ідеї, вияв любові тощо. Сьогодні татуювання стали досить поширеними. Їх носять бідні і багаті, молоді і дорослі. Їх можна побачити на тілах зірок екрану, знаменитостей і спортсменів. Вони стають більшими, красивішими, барвистішими. Удосконалюються і методики їхного створення, підвищується безпека і якість використовуваних барвників. Мабуть, нічого поганого. Просто чергова мода.
Однак це лише одна сторона медалі. Не все так однозначно і очевидно, як може здатися на перший погляд.
Небезпечні іграшки
Екзорцисти закликають уникати татуювань. Це не зовсім чиста практика, бо інколи буває, що невинна на перший погляд забаганка, бажання «блиснути» перед іншими східним орнаментом, цікавим мотивом тощо має друге дно. Справа в тому, що те, що починає виходити з-під контролю при втраті глибшої рефлексії, може обернутися проти людини. Ми забуваємо, що живемо в багатовимірному світі, що в духовному вимірі є хтось, хто не обов’язково ставиться до нас дружньо. Найчастіше ми несвідомо відкриваємося йому через знаки, символи та власну нерозсудливість. Вплутуємося в токсичну духовну залежність і поневолення. Разом з цим приходить мука, тривога, а іноді навіть, у крайніх випадках, одержимість. Та яке це має відношення до татуювань? – можете запитати ви. Велике.
У спеціалізованих салонах (студіях) ви легко знайдете цікавий рослинний або тваринний орнамент, замовите «різьбу» зі зображенням демона або додасте написи, значення яких вам невідоме. Іноді це слова, які викликають його присутність. Таким чином людина входить у духовну залежність; підписавшись на своєму тілі, вона ніби віддає себе невідомій силі. Думаєте, я говорю дурниці? Знаю ситуації, коли, наприклад, під час молитви тіло на місці малюнка починало страшенно боліти. Я почув свідчення молодої пари: вони кілька років не могли дочекатися народження дитини – лише молитва про зцілення в поєднанні з хірургічним видаленням татуювання з живота чоловіка спричинили, що дружина завагітніла всього за два місяці. Співпадіння? А може й ні…
Дуже популярним мотивом татуювання є дракон. У Біблії це символ сатани – і він любить його використовувати! І він сприймає це як свій підпис. «І сталася на небі війна, — писав апостол Іван в Апокаліпсісі, — Михаїл та його ангели розпочали бій зі змієм. І змій воював, і його ангели. І не перемогли: не знайшлося для них більше місця на небі. І скинутий був великий дракон, давній змій, котрий зветься диявол і сатана, який обманює весь світ; скинутий він був на землю, і його ангели були скинуті з ним» (Одкр. 12, 7-11).
Батько брехні
Хтось може сказати: як би там не було, але моє татуювання – це лише невинна прикраса, без чіткої прив’язки до будь-яких символів. Все ОК. Нічого поганого не станеться, це не вплине на мій душевний стан. Однак відомі ситуації, коли фарби, які використовувалися для татуювань, попередньо присвячувалися (через спеціальні ритуали) демону. Ніхто, хто вирішив намалювати малюнки на своєму тілі, не знає, звідки вони беруться. Хтось може заперечити, що це несправедливо! Що ви не відповідаєте за те, чого не знаєте… Що це просто невинна забава! Так. Однак ми повинні пам’ятати, що сатана є батьком брехні. Він діє не за людською логікою, йому абсолютно байдуже, чесно щось чи ні. Йому абсолютно байдуже, чи визнає хтось його існування. Він лізе своїми копитами туди, де його не чекають, – але при цьому необачно відкривають йому двері, дозволяючи зручно облаштуватися. І він терпляче чекає свого часу. Іноді це довго. Але завжди до кінця.
Ситуації, коли людина повністю опанована злим духом, відносно рідкісні. Частіше його присутність проявляється внутрішньою тривогою, мукою, гнівом, джерело якого важко визначити, депресивними станами, явно відчутною огидою до святинь, духовенства, агресивною реакцією на справи Божі тощо. Сатана, який став, наприклад, через татуювання (але не тільки), пов’язаний з людиною – навіть несвідомо для тієї людини – сприймає її як свою здобич. І мета у нього одна: вести її до загибелі: йти до своєї мети спокійно, непомітно, щоб якось її необдумано не відлякати; каже, що це просто мода, що всі так роблять, що мантри, демонічні, окультні знаки не мають ніяких глибших значень. І взагалі, його існування – це казка.
Сумнівна краса
Священне Писання чітко говорить про татуювання: «Не робіть на своєму тілі нарізів за душу померлого і не робіть на собі наколених написів. Я — Господь, ваш Бог» (Левит 19:28). Подібним тоном – щодо нанесення на тілі тавра сатани – говорить й автор Апокаліпсису: «Якщо хтось поклоняється звірові та його образові й приймає знак на своє чоло або на свою руку, то питиме вино Божого гніву, вино нерозбавлене, змішане в чаші Його гніву, і буде покараний у вогні та сірці перед святими ангелами та перед Агнцем. І дим їхніх мук підіймається навіки-віків. І не мають спокою ні вдень, ні вночі, — ті, хто поклоняється звірові та його образові, або коли хто приймає знак його імені!» (Об’явлення 14:9-11). Катехизм Католицької Церкви звертає увагу на те, що самокалічення (а таким вважається татуювання) не сумісне з п’ятою заповіддю Декалогу, а також є протиріччям з першою заповіддю, яка наказує поклонятися Єдиному Богові (татуюванн іноді є «підписом» язичницької приналежності).
Спірним питанням залишається й естетика. Звичайно, у кожного свій смак, але іноді малюнки на тілі бувають потворними і руйнують його природну красу. Видалити татуювання дуже складно – це можливо, але процедура надзвичайно дорога і болюча. Тому слід виходити з того, що, зважившись на тату, ми погоджуємося на незворотність процесу. Чи буде те, що модно сьогодні, таким же через рік, два чи десять? Канони краси мінливі. Удосконалюються методики, підвищується якість використовуваних методів і засобів. Може виявитися, що «різьби», яка сьогодні є предметом гордості, через за якийсь час треба буде соромитися та прикривати її.
Джерело: Роздуми о. Павла Седляновського із тижневика Echo Katolickie № 34/2016
Повязані записи
