Святе Письмо та святі, а не соціальні мережі, мають визначати реакцію християнина як на реальні, так і на уявні кризи: «Хто ж бо з вас, журячись, може додати до росту свого один лікоть (у автора, згідно з перекладом NIV/ESV: “додати годину до життя”)?» (Від Луки 12:25).
Автор: Кеннеді Холл
У соціальних мережах у різних варіаціях гуляє мем, який стверджує: «Нічого ніколи не відбувається». Цей мем постять, коли з’являється якась гадана загроза з боку іноземного уряду, або коли чинний політик обіцяє «влаштувати пекло», якщо опозиція зробить те чи те. По суті, ідея полягає в тому, що ми постійно оточені загрозами вимирання, війни, фінансових крахів тощо, — і ці загрози майже ніколи не справджуються. Так, іноді це стається, але дуже рідко.
Адепти глобального потепління десятиліттями розповідали нам, що білі ведмеді перебувають за крок від зникнення з лиця землі — варто лише кинути десь зайву бляшанку. Але білі ведмеді буквально досі є майже в кожній провінції Канади (навіть у моїй, хоча й за 30 годин їзди), і їхня популяція, схоже, зростає. Фанати біткоїна та прихильники золота (я, до речі, не маю нічого проти ні тих, ні інших) кажуть нам, що ринок за крок від краху — достатньо одного невдалого фінансового рішення влади, — і, можливо, вони мають рацію. Що ж, хтось із них врешті-решт виявиться правим, але поки що цього не сталося.
Алекс Джонс волає про тварин-гібридів*, жаб-геїв** та глобалістів, що відбирають наші права, майже стільки ж часу, скільки я живу на світі. Якщо подумати, то, мабуть, саме щодо жаб-геїв він був найближчим до істини. А ще кожні кілька років нам доводиться обирати сторону, яка врятує всесвіт від знищення, бо «червона» або «синя» команда*** нібито збирається повбивати всіх, хто вболіває за супротивників. І якщо ми не будемо голосувати ще завзятіше, нас усіх запроторять до якогось концтабору.
І, звісно ж, попри всі ці загрози… нічого не відбувається.
Ну, гаразд, дещо таки іноді трапляється. Сталася історія з ковідом, але, як не дивно, я перерив усе і досі не можу знайти жодного «пророка катастроф», який би передбачив саме цю подію. Звісно, дехто загалом попереджав, що уряд може зловживати законодавством щодо вакцин тощо, але реальна глобальна реакція на грип, що нагадувала щось із орвеллівської антиутопії, застала всіх зненацька.
Хай там як, але всі ці постійні загрози нашому добробуту й щастю викликають у нас величезну тривогу та сум’яття. Я, наприклад, рідко стежу за ЗМІ — бо ненавиджу новини, — але все одно хтось із друзів обов’язково розкаже, що від чергового апокаліпсису нас відділяє лише одна законодавча ініціатива. І хоч як я намагаюся це ігнорувати, час від часу ці думки все одно спливають десь на задвірках свідомості.
А як ми зазвичай реагуємо на ці загрози зла?
Ну, найчастіше ми шукаємо винних — якусь людину чи групу, яку можна демонізувати. «Країну руйнують саме вони! Ота країна нас знищить, тому ми мусимо знищити їх!» І все в такому дусі.
Але річ у тім, що справжніх ворогів — троє, і це майже ніколи не ті, про кого нам розповідають у новинах.
Світ, плоть і диявол залишаються нашими заклятими ворогами з першого дня — буквально з того самого дня, коли Адам і Єва зробили ту фатальну помилку в Едемі. Немов перевернута, нечестива трійця: світ стає плоттю, а занепалий дух нишпорить нашими серцями, шукаючи душі, які можна пожерти. Проте нам важко усвідомити, що справжні вороги криються у наших серцях і думках, тому ми шукаємо їх зовні. Це ми — ті, хто з кожним гріхом вступає у змову проти Небес, але нам легше дошукуватися «правди» про таємні змови з метою фальсифікації виборів, отруєння нашої їжі тощо.
Наша поведінка часто є огидною в очах Бога, проте визнати це й виправитися значно складніше, ніж піддатися спільній люті на черговому протесті чи мітингу, практикуючи «Двохвилинку ненависті» в колі своїх однодумців.
Святе Письмо і святі закликають нас вести внутрішню боротьбу. Навіть війни у Святому Письмі — це історичні прообрази тієї війни, що має на меті винищити Амалика**** в нашій душі. Натомість ми вмикаємо професійних акторів — ведучих новин, — щоб вони розповіли нам про загрози національній безпеці.
Ми всі це знаємо, та все одно потрапляємо в цю пастку — знову, і знову, і знову. Чому?
Бо те, чим світ відволікає нас, діє як гральні автомати. Ми знаємо, що джекпот випадає вкрай рідко, але ми знаємо когось — або чули про когось, — кому це вдалося. Тож ми продовжуємо смикати за важіль у надії, що щось справді відбувається або ось-ось станеться. Ми робимо це тому, що в глибині душі розуміємо: ми марнуємо час на гортання стрічки й перегляд екранів. Але якщо щось справді трапиться, і це буде щось дійсно важливе, нам здаватиметься, що весь той час, який ми витратили на тривогу про наступну велику подію чи наступного великого ворога, минув недарма.
Але навіть якщо щось справді трапиться, чи буде весь цей час, проведений у тривозі, того вартий?
Після Хіросіми К. С. Льюїс написав есе про те, як нам слід жити в епоху ядерної війни. Він писав:
«Якщо вже нам судилося загинути від атомної бомби, то нехай ця бомба, коли вона прилетить, застане нас за розумними людськими справами: коли ми молимося, працюємо, навчаємо, читаємо, слухаємо музику, купаємо дітей, граємо в теніс, теревенимо з друзями за кухлем пива та грою в дартс, — а не збитими в купу переляканими вівцями, чиї думки зайняті лише бомбами. Вони можуть знищити наші тіла (це під силу й мікробу), але вони не повинні панувати над нашим розумом».
Я би перефразував Льюїса для нашого часу так: якщо вже нам судилося загинути від [вставте загрозу], то нехай ця загроза, коли прийде, застане нас за розумними справами: на Службі Божій, на сповіді, за читанням книг (а не за бездумним гортанням стрічки) чи за заняттями справжнім спортом (а не кіберспортом). Гуртýймося — не збиваючись у віртуальні натовпи, залишаючись при цьому насправді самотніми, — а в реальності.
Ворог у нас (із часу Едему) той самий, тож не полегшуймо йому роботу.
Про автора: Кеннеді Холл — автор численних книжок-бестселерів. Він є незалежним автором, диктором аудіокниг та ведучим подкасту Mere Tradition with Kennedy Hall («Просто Традиція з Кеннеді Холлом»). Одружений, виховує шістьох дітей і мешкає в провінції Онтаріо, Канада. Зв’язатися з ним та ознайомитися з його працями можна на сайті www.kennedyhall.ca.
Джерело: Crisis Magazine
*«Гібридні тварини» (hybrid animals): Алекс Джонс часто стверджує, що в секретних лабораторіях створюють химер людини й тварини. Хоча вчені дійсно проводять експерименти з людськими стовбуровими клітинами на ембріонах тварин (наприклад, для вирощування органів для трансплантації), здається, ці факти перебільшуються в його теоріях.
**«Жаби-геї» (gay frogs): фраза Алекса Джонса, яка стала інтернет-мемом. Вона ґрунтувалася на реальних наукових дослідженнях щодо впливу гербіциду атразину, який спричиняє зміну статі або демаскулінізацію у деяких видів жаб. Проте Джонс інтерпретував це як секретну урядову програму «хімічної війни» для впливу на людей.
***«Червона» та «синя» команди — це відсилка до кольорів республіканців та демократів у США, але автор навмисне використовує термінологію спортивних ігор («вболіває»), щоб підкреслити абсурдність ситуації.
****Амалик(итяни) — біблійний народ, який був ворогом ізраїльтян. У християнській аскетиці (зокрема у східній традиції) Амалик часто символізує плотські пристрасті та гріховні помисли, які треба повністю викорінити, не залишаючи їм місця в душі.
Також читайте: О. Богдан Гелета ЗНІ: У боротьбі з власним гріхом ми вириваємося з трагедії, яка нас спіткала
Позиція: Тривожний феномен священника-знаменитості
Позиція: Santo? Але не дуже subito!
Повязані записи
