Про революцію Гідності, війну, агресію Росії, яка намагається роздерти нашу країни на безліч частин, та формування світогляду молодих християн, греко-католиків розповів о. д-р. Михайло Димид, викладач УКУ. Він багато часу провів на Майдані, захищаючи разом зі своїми студентами право кожного на краще життя і на ту країну, де немає місця жодним проявам зла і привидам радянської тоталітарної системи.
– Отче Михайле, як Ви вважаєте, що змінилося у свідомості молодого українця, греко-католика після революції Гідності та в період війни, що триває на Східній Україні?
– У свідомості молодого греко-католика мало змінилося після Майдану і війни з Росією. Він, можливо, краще зрозумів, як гарно можна і потрібно гуртуватися для осягнення великих цілей. Крім того, побачив, хто по якій стороні барикади знаходиться, в кого слова переходять в дію при конкретній потребі. А ще – він відчув, що бути українцем – це суперово!
– Чому Ви так вважаєте? Чи могли б Ви описати портрет такої людини – вірного УГКЦ XXI століття?
– Чому я так говорю? Бо молодий греко-католик – це вже була вироблена, морально сформована молода людина, яка старалася, щоб її віра була конкретною. Повстання студентів Львова за гідність і свободу в листопаді 2013 року, наплив тисячі молоді із Галичини в Київ на Майдан, боротьба протии деспотизму і брехні – це плід копіткої, щоденної, багаторічної молитви і роботи.
– Як саме сформувався світогляд цього нового покоління, і який вплив на зміцнення його духу мала Українська Греко-Католицька Церква?
– Чому мало змінилося в духовному світі молодого греко-католика? Бо він вже знав про зло, яке існує в українському суспільстві. Бо він вже старався поборювати це зло, починаючи від себе. УГКЦ принесла своїм наймолодшим вірниим приклад минулого протистояння злу в собі та в системі. В собі – через постійний труд, участь в таїнствах, скромності життя, плеканні родинних традицій. В системі – через протистояння безбожній ідеології і державному поневоленні, живучи в катакомбах. УГКЦ працювала від першого дня незалежності України для того, щоб виховувати людину, яка шанує всі заповіді Божі, зокрема 4-ту. Любов до Бога відображається через любов батька і матері, а це – Батьківщина. Батько і матір завжди мають ім’я. Це ім’я – Україна. Навіть прибрані батьки мають ім’я!
– На Вашу думку, яке майбутнє чекає на цю Церкву та її вірних?
-УГКЦ отримала трамплін для соціальної роботи у важких умовах і вона його шляхетно використала задля динамічності сучасного блаженнішого і пророчості попереднього! Все це вимагає нового переосмислення місії УГКЦ для цілого українського народу і для наведення діалогу із російським народом. УГКЦ утвердилася для себе і для цілої України як Церква всього українського народу. УГКЦ показала великий моральний та інтелектуальний потенціал у вирішуванні конфліктів, які знадобляться для майбутнього українсько-російського діалогу!
Розмовляла Лідія Батіг
За матеріалами “УГКЦ. Львівська Архиєпархія”.
Повязані записи
