Карантин вніс свої корективи у життя багатьох сімей. У багатьох почалася депресія через втрату роботи, зміну ритму життя. Тому кожен із нас шукає джерела натхнення, зокрема і через іконопис. Про призначення ікони та її написання говоримо із Уляною Креховець, викладачем та координатором навчальних програм іконописної Школи «Радруж» в Українському Католицькому Університеті.
- Пані Уляно, насамперед, давайте поговоримо про те, що для Вас означає іконопис і як ця справа допомагає глибше знайти свій духовний шлях і своє бачення Бога?
- Іконопис сьогодні, мабуть, не є настільки справою мого “захопллення”, як більш моєю професією. Більше десяти років тому я захопилася іконописом і почала навчатись у Католицькому Університеті в іконописній школі «Радруж», до цього було навчання у Академія мистецтв. Тобто, мистецтво завжди було основним стержнем мого професійного життя, тому складно сказати, що під час карантину я в іконописі чи у мистецтві шукала лише терапії чи нового хобі. Ще спочатку карантину я зрозуміла, що гряде криза економічна, криза культурна, криза психологічна. І, напевно, першим поштовхом для мене було бажання вберегти мистецтво та культуру, задати хвилю, показати читачам у соцмережах чи по за ними, що ми маємо чим зайнятися в такий складний час, що ми повинні берегти нашу духовність, не впадати у відчай чи у стан прострації, що у нас є дуже багато речей, на які ми маємо час звернути увагу саме зараз, коли ми не є настільки прив’язані до роботи і до такого тяжкого та стрімкого щоденного побутового життя. Зараз у нас з’явилась можливість зупинитися і “перезапуститися”. От, власне тоді, вже у іконописній школі «Радруж», ми оактивно ввели організацію онлайн-навчання з іконопису, як пропозицію відпочити і поринути у своєрідну арт-терапію та у розмови про ікону загалом, як про ікону як мистецьке та духовне явище, як духовну арт-терапію. Якось так воно все розвивалося насправді. Ікона кожного дня зі мною. Тому, я не можу сказати, що я це намагалась відшукати чи раптово задумала з початком карантину. Карантин однозначно став для мене можливістю більше помалювати-пописати ікони для себе, оскільки, зазвичай, я це роблю із студентами в часі викладів. А ще, багато часу займають організаційні питання, педагогіка, праця з людьми – коли ти їм допомагаєш писати ікони. Часу на те, щоб писати ікони самій ще й з творчим підходом, у мене справді було дуже мало. Тому, зараз я намагаюсь максимум часу приділити на те, щоб пописати ікони і десь, можливо в мережі, висвітлити те, чим займаюсь. Разом з тим – привернути увагу до сакрального мистецтва, зробити його популярним та доступним, дати поради людям, які пробують себе у іконописанні, дати консультації, підказки.
- А от що для Вас означає ікона? Адже для деяких, а особливо для тих, які в пошуках себе до Бога та переконані, що, оскільки Бога ніхто не бачив, ікона є чимось ефемерним. Тож, що таке для Вас ікона і як Ви шукаєте лики тих святих, яких зображуєте на іконах?
Чим для мене є ікона? Ікона – це частинка мого життя через призму моєї віри та культури, це те, чим я цікавлюся найбільше і також те, що я зараз вивчаю всебічно. Це завжди духовна практика та виччення і аналіз нашої місцевої сакральноії самобутності. Якщо це ікона певного святого, то я обов’язково мушу дізнатися про нього більше, тобто прочитати літературу фахову. Усе це для того, щоб зобразити цього святого якомога детальніше з точки зору його життя, надати відповідну символіку та атрибутику його святості. Зараз для мене іконопис є тим, що сприяє продовженню культури і традицій західноукраїнської ікони. Але, початково, звичайно що, зацікавлення іконописом випливає з нашого духовного вихованням. Це формування у християнському середовищі або ж підсвідомі пошуки його, це також виховання серед християнської молоді. Оскільки більшу частину мого життя займало мистецтво та цікавість різними арт-напрямками, то спочатку, як чи не кожна дівчина, я цікавилася чимось дуже модним і респектабельним на свій час. Моя перша освіта – це художник-дизайнер-модельєр. Це фешн-індустрія. Дуже цікавий напрямок! Проте я зрозуміла, що це трішки таке не дуже відповідне моєму характеру… Я не кажу у жодному разі, що це щось погане – і в цьому напрямку можна творити благі справи!
Там повинна бути своя сміливість, наполегливість, навіть певні «зуби» в тому, щоб десь пробитися і займатися творчістю та індустрією на вищому рівні. В якийсь момент я зрозуміла, що мені потрібне щось інше, щось таке, що більше відповідає моєму темпераменту, моєму баченню людського життя. Таким чином, я знайшла себе в іконописі. Ще за шкільних та студентських років дуже допомогла мені у цьому Церква, моя парафія, моя спільнота, яка привернула мою увагу та задввлв мене до естетичного благоустрою церкви та її оформлення, реставрації та розписів. Такі речі спонукають цікавитись глибше та відповідальніше!
- Оскільки Ви навчаєте іконопису, що би ви порекомендували тим, хто прийшов вчитись письмі ікон з нуля? Тобто, якими мають бути перші кроки у початківця, щоб це забезпечило успішне навчання іконопису?
- Відповідь на це запитання у найпростіших словах святого Папи Івана Павла ІІ – це не боятися!!! Це в першу чергу. І, звісно, позбутися різних стереотипів. Поняття того, що це щось інше, що це щось таке недосяжне для звичайної людини, що це дозволено лише богопосвяченим людям. чи “вибраним”, бо таким чином ми самі ставимо перед собою перепони у пізнанні Бога і людей. Насправді, кожен може і має право написати бодай одну ікону і, таким чином, пізнати Бога і пізнати себе через написання ікони. Це також своєрідна арт-терапія. Людина часто пізнає себе пишучи ікону і також через пізнання себе пізнає Бога. Тому, насамперед, не потрібно боятися. Друге – це позбутися стереотипів. Бути відкритим. Не думати, що це щось “середньовічне” віддалене від сучасних потреб життя, немодне і неактуальне. Усе має своє середовище і своє самовираження! Звичайно, перша ваша ікона ніколи не вийде шедевром для усіх. Але це буде перша ваша ікона, де, часто, якість і професійні навички є другорядними поняттями. Ви отримаєте колосальні знання з духовності, богослов’я, мистецтва іконопису, і будете дивитись по-інакшому на церковні ужиткові речі. Чимало наших студентів, навіть тих, що через брак часу поки написали лише одну ікону (бо іконопис вимагає багато часу, насправді), цілковито змінили своє уявлення про світ іконопису, іншими очима поглянули на іконостас та розписи. Вони усвідомили, що за цим стоїть не лише копітка реміснича праця, але й також праця над собою і знання духовні, богословські. Адже без цих знань ми можемо намалювати, але не написати ікону, бо в іконописі звично використовувати такий термін, як «писати ікону». Тобто, очевидно, що в образотворчому зображенні ікони передують тексти, які ми переводимо у зображення. Це підтверджується текстами святих отців, апокрифів і, найголовнішим текстом – Євангелієм.
- Оскільки Ви представляєте іконописну школу «Радруж», то чи є у Вас особливі проекти на літо? Адже ми от можемо сказати нашим читачам, що є можливість взяти участь у певному проекті і спробувати себе в іконописі.
- Ми, насправді, в іконописній школі зараз дуже активно над цим працюємо. Ми побачили величезну потребу людей в іконописі, як у професійному навчанні, так і в арт-терапії чи хобі. Тому у нас є дуже багато програм, особливо хочу поставити акцент на онлайн-навчанні іконопису. Це і онлайн-теоретичні лекції з богослов’я ікони, і іконографія богородичних ікон, і іконографія свят. Тобто, різні напрямки. Різні онлайн курси практичного напрямку – чи це базовий з іконописання простої ікони Ангела, чи професійний технологічний курс, де навчаємо готувати дошку для написання ікони та різбити та золотити, -так ми працюємо камерними групами, спілкуємось та виконуємо завдання дистанційно. Дуже зручний формат!
Але теж відчутно, що люди вже втомились від онлайну. Тому ми чекаємо, коли буде можливість провести аудиторне заняття у камерних групах. Орієнтуємось на серпень. На традиційну Літню іконописну школу, на яку радо запрошуємо! Планували у липні, але карантин нам всього цього не дозволяє. Тож, очікуємо на більш вдалий момент, хоча й люди нам вже пишуть листи-прохання провести аудиторну школу через потребу у живому спілкуванні. Школа зараз побачила шалену кризу того, що люди потребують живого спілкування та відпочинку. Людина потребує людини. І навіть, якщо спілкуються в сім’ї, то потребують інших людей, які є з іншого середовища, які мають свої інші ідеї, інші погляди на життя. Люди зараз дуже потребують особистого розвитку, але також, люди потребують бути у спільноті. Також плануємо піднімати цікавість до іконопису на склі, незабаром вийдуть уроки онлайн. Ми ще не мали записів, бо не очікували карантину, і що карантин може сформувати таку потребу. Ми відкриті до будь-яких занять. Ми, насправді, теж дуже сумуємо за аудиторними заняттями із нашими студентами, але наразі ми в онлайні і ми активні, працюємо, працюємо також індивідуально – якщо є така потреба у роботі із студентами. Але, врешті, очікуємо на можливість працювати аудиторно.
- Як шукати натхнення через ікону зараз? Тобто, можливо, у Вас є поради для тих людей, які сьогодні перебувають у депресії через різні фактори – соціальні, економічні – і хотіли би себе відволікти, наприклад, у написанні ікон або у малюванні?
- Знаєте… я не люблю пафосно говорити про подібні дуже високі духовні речі: як себе знайти, як знайти Бога через ікону…Тому що це відбувається дуже індивідуально. Моя порада: кому цікава ікона з різних факторів, духовного, мистецького – це те, що я вже пригадувала вище – Не боятися, пробувати писати ікону. Дивитися, який зразок більше до вас промовляє, що вам подобається. Комусь подобається традиційна класична ікона, будь ласка, пробуйте-наслідуйте, змальовуйте, копіюйте. – шукайте добрих вчителів!! Комусь подобається більш народне мистецтво – воно таке щире, наївне та безпосереднє, практично підсилу кожному, лише б будо бажання. Це прекрасна кольоротерапія. Це, однозначно, відпочинок, це переведення своїх тривожних думок в інший план. Це і заспокоєння, і врівноваження і перемикання себе. Вимкніть усі новини, увімкніть гарну класичну музику чи духовну – що вам більше подобається, а можливо, – послухайте і полюбіть тишу, І малюйте. Я завжди чекала, коли в іконописанеі мине той процес закладання кольорів і коли можна буде показати моменти декоративні, коли можна моделювати лик, коли можна повправлятися у майстерності. А сьогодні для мене чудовим заспокійливим процесом є момент, коли закладаю колір. Це такий медитативний процес, коли просто мазок за мазком пензлем ти набираєш насиченість кольору певної площини. І в цей час бувають такі моменти, що ти не думаєш ні про що. І це є дуже добре для такої арт-терпії, Десь просто вміти послухати тишу, а в тиші є більша можливість почути Бога. Якщо є якась проблема, якщо є якась річ, яка вас турбує, не дає спокою. і ви не можете нічого змінити…що радять духовні отці при неспокої? – молитися. Можна прикласти штрих і помолитися. Молитися про вирішення якоїсь проблеми, про віднайдення спокою. Тобто, ікона – це також молитва. Це той процес, коли ви можете знайти час, адже, коли ви працюєте руками, мозок ваш відпочиває, і в цей час ви можете молитися. Таким чином, ви знайдете час і для молитви.
Спілкувалася Юліана Лавриш
Фото надані Уляною Креховець
Повязані записи
