Поміж бурхливих хвиль сьогодення навіть щирий християнин може загубитись у житейському морі суєти. Медіа, телеграм-канали, публічні діячі своїми заявами і діями нерідко піднімають бруд зі самого дна, приковуючи увагу до речей, часто маловартісних. Знайти тиху гавань все важче навіть у церкві. Та чи означає це, що християнин має стати пасивною іграшкою у Князя цього світу (Ів. 12, 31; 6, 10-18) і тих, хто свідомо чи несвідомо виконує його волю — людей «мертвих» своїми провинами і гріхами (Еф. 2, 2-3)? Невже зникли рай і пекло? Святість і гріх? Час і вічність?
Навіть у найтемнішу ніч Господь запалює Свої світильники. Одним із таких вселенських світочів у наші часи став архімандрит Єфрем Філофейський (1928-2019), або, як його ще називають, Арізонський. Найвідоміший ученик великого святого XX ст. преп. Йосифа Ісихаста, він залишив по собі не лише відроджені обителі на Афоні та десятки започаткованих ним монастирів у Сполучених Штатах, але й багатий духовний спадок, який випливав із глибокого духовного досвіду і водночас був дуже простий і доступний кожному.
Пропонуємо вашій увазі 10 думок преподобного старця про покаяння:
- Покаяння відтворює людину заново. Воно дане, щоби після хрещення душа мала можливість зцілитися, і якби не було покаяння, то мало хто міг би спастися*.
- Дітоньки мої, коли ви бачите, що помисел докоряє вам за якийсь гріх, відразу прийміть ліки: кайтесь, плачте, визнайте його (перед Богом), — і ось ви вже повернулись до попереднього стану, і навіть кращого.
- «У чому застану тебе, в тому і суджу тебе». Ось ціна миті: чи знайшов Він тебе в покаянні? Чи застав тебе в час сповіді? Чи наздогнав тебе при словах: «Отче! Я згрішив проти неба і перед Тобою»? (див. Лк. 15, 18). Чи наблизився до тебе під час справжнього покаяння і самодокору? Ось в одну мить Бог судить тебе, як і сказав: «Вірний Господь у всіх словах Своїх» (Пс. 1441, 13 в ц-слов. перекладі).
- Покаяння не має кінця (у цьому житті). Всі чесноти даруються благодаттю Божою для того, щоби привести людину до досконалості. А самого покаяння ніхто до досконалості довести не може, тому до останнього подиху ми маємо у ньому потребу, бо согрішаємо, як оком змигнути, лишень воно відступає.
- Час минає, роки летять, і ми все ближче до вічності. Але попри те, що ми це бачимо, якесь оп’яніння ума розслабляє нас, поки не будемо вкинені, і я перший, в геєну!
- Який же дорогоцінний час цього життя! Кожна хвилина має велику вартість, тому що за одну хвилину ми можемо стільки всього передумати! Тому що лише один помисел, згідний з Богом, возводить нас на небо, а один диявольський низводить нас в пекло… Одного разу, коли наша душа вийде з тіла, ми побачимо це, хоча, на жаль, буде вже пізно. Виправленню тоді вже немає місця.
- Гріх подібний жалу, яке, намащене чаруючою солодкістю задоволення, наближається зрадливо, щоб зранити душу. Але той, хто спокусився цією короткотривалою насолодою і спокоєм, відчує у своєму духовному організмі, що гріх гіркіший за отруту і згубніший за чуму.
- Покаянням все виправляється. Нема нічого, що могло би перемогти милосердя Боже. «І першого милує, і останнього зціляє; і тому дає, і цьому дарує» (Святитель Іван Золотоустий). Любов Божа все покриває і виправляє. Ніхто не безгрішний — лише один Бог.
- Ніколи не пізно (поки ми ще в цьому світі) покласти початок покаянню, бо Господь чекає на пробудження кожної людини, щоб дати їй працю (пор. Мт. 20, 6-7). Він чекає до одинадцятої години і всіма способами намагається розбудити нас.
- Щире покаяння — те, яке показує розкаяння в зроблених гріхах, скорботу (жаль) і пекучі сльози, що сокрушають гріховну твердиню. І все це – разом зі щирою і чистою сповіддю.
*Преп. Іван Ліствичник писав: «Джерело сліз після хрещення — більше, ніж хрещення, хоча ці слова можуть видатися дещо зухвалими. Бо хрещення очищає нас від зла, яке було до нього, а сльози очищають гріхи, які були вчинені й після хрещення. Хрещення, яке ми прийняли, як були немовлятами, ми всі осквернили його, а сльозами знову його очищаємо. І якби чоловіколюбство Бога не дарувало нам їх (сліз покаяння), то направду рідкісними були би і важко було би знайти тих, хто спасається».
Підготував Андрій Толстой
Також читайте: Єфрем Арізонський: Маєш одну руку? Твори милостиню однією
«Не знаєте ні дня, ні години»: колишня модель розповіла історію свого навернення
Повязані записи
