У період Великодніх свят багато хто з нас згадує не тільки про те, що потрібно ходити до церкви, але й вдається до екскурсів у минуле життя прабабусі. Згадуємо традиції, які переходять від покоління до покоління. Намагаємось за тиждень до Великодня ідеально підготуватись до свят. Люди починають свято вірити навіть у те, чого не розуміють. Чи часто ми задумуємось про суть звичаїв, звідки вони прийшли, і чи взагалі це християнські закони, а не забобони?
Дохристиянський період, первісні вірування назавжди пустили глибоке коріння і прижились в наших християнських традиціях . Насправді, серед всього святого є багато забобонів, які аж ніяк не прописані в Святому письмі.
Рештки свяченої їжі потрібно закопувати там, де не ступить людська нога, або ж спалювати. У дійсності така традиція є забобоном. Колись бувало й таке, що люди освячували очищені яйця, щоб свячена шкаралупа не впала на землю, та її не потоптали ногами.
Крихти , що залишались на столі, спалювали у печі, щоб їх не з’їли миші. У селі вірили, що миша, яка з’їсть щось свячене, перетвориться на кажана і буде літати над головою того, хто впустив їжу на підлогу.
Рештки від м’ясного закопували у полі, бо вірили, що такий обряд вбереже посіви від граду.
Отець Андрій з Гарнізонного храму Святих Апостолів Петра і Павла розповів, що ж робити з рештками освяченого : «Рука не підніметься викинути освячені харчі, тому їх потрібно освячувати стільки, щоб з’їсти все. Якщо вже сталось так, що паска залишилася, то можна поділитися їжею з птахами. У молитві на освячення конкретно вказано що має бути у великодньому кошику .Святити потрібно паску, м’ясні страви , яйця, масло, хрін».
Відповідно це спростовує забобон про освячення ножа, яким потім ріжуть паску , вино чи інші продукти. Колись вірили, що освячений ніж зможе вберегти від хвороби.
Слова «Христос Воскрес» мають магічну силу. Коли у церкві вперше промовляли «Христос Воскрес», то замість відповіді «Воістину Воскрес» можна було що-небудь собі побажати. Люди вірили, що це бажання обов’язково здійсниться. Також селяни вважали, якщо похристосуватись з померлими батьками тоді, коли в церкві вперше проспівають «Христос Воскрес» , то з могили можна почути відповідь : « Воістину Воскрес».
Насправді, вітання – «Христос Воскрес» – «Воістину Воскрес» – має тільки поширювати між людьми новину та радість Воскресіння Христового. У цих словах міститься вся суть та істинність Великодня.
На Великдень сонце «грає». Цей забобон існує в Україні ще з давніх-давен. На Гуцульщині кожен, хто зустрічав схід сонця, побожно вклонявся йому, знімаючи шапку, хрестився і молився. На Волині вірили, що сонце – це «цар неба» . На Поділлі казали, що сонце – це відблиск лиця Божого.
Отець Андрій з Гарнізонного храму Святих Апостолів Петра і Павла розповів, що через забобони люди всього-на-всьогоперекладають відповідальність на уявних божків : «Першою заповіддю, яку Господь дав Мойсею, є та, що у нас є один Бог, а все інше немає ніякого значення. Наприклад, сонце і місяць, зорі, які є астрономічними об’єктами, часто зустрічаються у забобонах, та навіть були уособленням богів. У Святому Письмі автор називав їх «світило», щоб зайвий раз не надавати їм особливого значення».
У день свята Воскресіння Господнього ворота у царство небесне відкриті. Люди вірять, що той, хто помре у цей день, одразу потрапляє до раю. Існує забобон, що у Великодні свята всі нечисті сили втрачають свої здібності. Колись українці вважали, що під час Богослужіння на Пасху можна побачити відьму чи упиря.
Знову ж таки не важливо у який день помре людина, щоб потрапити до раю. Важливо, яке життя вона прожила і чи насправді заслужила своє місце на небесах.
На Великдень можна повернути чи вберегти свою красу. Для цього перед тим, як сідати за стіл, потрібно вмитись, поклавши у миску три червоні яйця і дрібну монету.
Час змінює людей, насамперед зовнішність, ми не можемо втекти від старості. Зовнішня краса немає ніякого сенсу, якщо в середині, в душі, людина насправді гнила. Тому нам, сучасним людям, варто подбати спершу про свою духовність та моральність, очистити серце та думки від злого та негативного.
«З появою єдиного Бога почалась боротьба з язичницькими віруваннями. Церква пояснює, що вірити в єдиного Бога, Ісуса Христа і Святого Духа – це є те, у що зобов’язаний вірити християнин. Все інше шкідливе для нашої віри. Людина, яка дійсно живе за християнськими правилами та традиціями, не потребує забобонів» – зазначає о. Андрій.
Для чого люди використовують забобони? «Для свого добра, для того, щоб перекладати відповідальність на сили природи. Однак віра у забобони не повинна нас змінювати, адже вони не мають внутрішнього значення .Забобони несуть конкретну ціль, наприклад, щоб одружити хлопця і дівчину, щоб урожай був добрий. Церква вимагає морального життя, відповідальності, а самі ж забобони не мають такого навантаження» – додає о. Андрій.
Багато забобонів вже пристосувались до церковних традицій і зустрічаються мало не в кожному святі. Але потрібно пам’ятати заповіді Господні та намагатись викорінювати прадавні забобони, які тільки засмічують наші християнські традиції та нашу релігійну свідомість.
Христина Гац
Повязані записи
