Пропонуємо наступний матеріал з серії відеопублікацій про Свято-Покровський кафедральний собор Української Православної Церкви Київського Патріархату у Львові (Колишній костел св. Миколая та монастир Тринітаріїв). Cьогодні кандидат історичних наук, історик-медієвіст, архівіст Василь Кметь розповідає про архітектурні та скульптурні особливості цього храму.
Нагадаємо, в попередній публікації “Як львівські монахи-тринітарії рятували християн із турецького полону?” ми розповідали про історію появи у Львові монахів-тринітаріїв та їх роль у житті міста.
У 1739 році було розпочато реалізацію нового будівельного проекту зі зведення кам’яного храму святого Миколая монастиря тринітаріїв у Львові. Цей проект створив Франциск Пласіді, будова тривала до 1745 року.
Величний храм постав як тринавна базиліка, розділена рядом колон, з трьома вівтарями – великим центральним, двома бічними, а також бічними невеликими вівтарями під вікнами. Загалом вівтарів налічувалося у храмі десять.
До оздоби храму були залучені кращі тогочасні львівські митці. Центральний вівтар і частина оздоби храму належали видатному львівському скульптору, представнику так званого другого покоління львівських митців XVIII століття, Себастьяну Фесінґеру.
![start1](https://velychlviv.com/wp-content/uploads/2015/03/start1.jpg)
Цей митець прибув до Львова з Брно у 40-их роках XVIII століття і отримував замовлення від багатьох католицьких орденів, монастирів, храмів. Спочатку він виконував замовлення львівських єзуїтів, а згодом був виконавцем цілої низки робіт у нашому тринітарському храмі.
Упродовж певного часу Себастьян Фесінґер завоював собі дуже великий авторитет серед львів’ян, користувався повагою, часто навіть виступав хрещеним батьком, а також свідком при здійсненні судових справ. Зрештою, одружився з русинкою-українкою і відігравав важливу роль у тогочасному мистецькому житті Львова.
Сьогодні ми маємо можливість милуватися одним із найважливіших його творів – центральним вівтарем із зображенням Святої Трійці, обрамленим колонами, дерев’яними скульптурами, який зберігся з XVIII століття і до сьогодні милує око.
Під композицією Святої Трійці було розміщено також полотно львівського тогочасного маляра Наполеона Міхала Ісаковича із зображенням святого Миколая в понтифікальних шатах. Цей образ зберігся до новітнього часу і навіть у 20-их роках ХХ століття, коли відбувалася реставрація собору, тривали дискусії, чи зберегти власне це чотириметрове полотно у вівтарній частині, чи, можливо, віддати перевагу іншому, на той час виявленому, скульптурному зображенню святого Миколая.
Ще одною домінантою собору є казальниця у вигляді човна. Її оздоблюють зображення апостолів, ловців душ людських із сітями, а також велична постать святого апостола Петра на мушлі, яка виконує роль такого навершя цієї казальниці. Мистецький витвір настільки вражав сучасників XVIII століття, що у костелах Бердичева, Перемишля, а згодом і інших, почали з’являтися подібні зображення. Зрештою, як зазначають відомі дослідники мистецтва, переважно їх виконували саме львівські майстри, саме львівські скульптори.
![Казальниця в костелі Бердичева у вигляді корабля](https://velychlviv.com/wp-content/uploads/2015/03/kazal.jpg)
Інтер’єр храму прикрашений також низкою картушів, подібних до гербів, із зображеннями хрестів. Це імітація гербів-нашивок, які були на білому облаченні, білих габітах монахів-тринітаріїв у XVII-XVIII століттях.
![Монахи ордену тринітаріїв](https://velychlviv.com/wp-content/uploads/2015/03/start31.jpg)
Ще однією окрасою православного кафедрального собору є унікальна пам’ятка XVI століття. Це алебастровий вівтар Шольц-Вольфовичів, який 1765 року був переміщений із латинського кафедрального собору до монастиря тринітаріїв.
Шольц-Вольфовичі – родина відомих львівських патриціїв, міщан, будинок яких є окрасою Площі Ринок. Один із представників родини Якуб Шольц у 30-их роках XVII сторіччя від львівського маґістрату також брав участь в організації викупу полонених християн.
Ян Шольц-Вольфович був відомим фундатором, іноді навіть пробував свої сили у мистецьких заходах.
Автором вівтаря вважається Ян Заремба, відомий скульптор XVI сторіччя, але, за припущенням окремих дослідників, і сам Шольц-Вольфович міг докластися до його виготовлення. Вівтар складається з виразних трьох частин: пределли, центральної частини, навершя із зображенням сцен Розп’яття, бичування Христа, Тайної Вечері, Воскресіння Христового, сюжету Ecce Homo.
Приналежність авторства чи фундації засвідчують також герби родини Шольц-Вольфовича і його дружини у нижній частині вівтаря.
Василь Кметь, кандидат історичних наук, історик-медієвіст, архівіст
Публікація є продовженням співпраці нашого сайту Духовна велич Львова і сайту Фотографії старого Львова і передбачає цілий цикл матеріалів, які з’являться найближчим часом.