Думаю, що кожен з нас має людину, яка загинула на фронті. Якщо не родич, то знайомий чи знайомий знайомих. Кілька днів тому віддав життя за свободу України, за нашу з вами єдність, Герой Артемій Димид. Він був сином першого ректора богословської академії отця Михайла Димида, відомої іконописиці Іванни Димид. Він внук великого інтелігента Романа Крипякевича. Разом із Артемієм вчора мабуть сотні українців віддали своє життя. Артемій був випускником УКУ, бакалавром історії і ще студентом пішов на фронт у 2014 році. Артемій пробував свої сили і у підприємництві, але коли застала його вістка про ескалацію війни, він з Америки повернувся і знову став до рядів Захисників України . Артемій був безстрашним, був парашутистом, їздив мотоциклом до Ірану з України. Думаю,що глибоко у серці Артемія палала пам’ять про його Хрещення. Людина, яка не боїться, вже живе у вічності. У час коли всі бояться майже всього, Артемій не боявся. Він відчував Боже благословення і не боявся віддати своє життя. Дорогі браття і сестри, ця кривава війна також може бути нагодою для благословення. Змінюються українці, змінюється безпекова політика, Європа, Північно-Атлантичний Альянс, демократи з республіканцями голосують разом на Конгресі. Як ніколи у історії людства, ця подія привертає увагу людей доброї волі. Це через те, що свідомо чи ні, люди бачать що немає вищої любові, аніж коли хтось віддає життя за друзів своїх. Вони бачать що Захисники України не бояться і вірять у вічність .
Джерело фото: “Релігійно-інформаційна служба України”
Повязані записи
